Офіційний веб-сайт

Книга «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи»

Автор(-и): Олег Романчук / Розділ:

Книга «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи», автор: Олег Романчук, видавництво «Універсум» (м.Львів), рік видання: 2020.

 

Книга публіцистики воєнного часу «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи» Олега Романчука

 

2020 року побачила світ книжка публіцистичних творів письменника, журналіста і науковця О.К.Романчука «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи». До збірки увійшла частина його публіцистичного доробку ‑ вибрані статті, прогнози та спостереження, оприлюднені упродовж 2014-2019 рр. на сторінках вітчизняної преси. Перед нами справді унікальний доробок у галузі сучасної української публіцистики, спрямований на відродження духовності й історичної пам'яті українців, утвердження їхньої національної ідентичності й державності, творення громадянського суспільства в Україні.

Тексти книжки відомі читачам з часопису «Універсум». тижневика «Країна», інтернет-видань «Радіо Свобода» та «Українська правда». Але зібрані «під одним дахом» вони дають змогу простежити вперту, послідовну лінію автора щодо захисту національних інтересів. Це і економіка, і культура, і обороноздатність, і нехтування історичним досвідом, що завжди ‑ трагедія.

Розлога анотація уповні дає уявлення про написане: «Ця книжка - публіцистичне відтворення шестирічної історії гібридної війни, спровокованої Московією взимку 2014-го. Це ретельний аналіз причин наших перемог і поразок, успіхів і невдач. Зібрані під однією обкладинкою тексти, написані в різний час. є безкомпромісним дослідженням драматичних подій в Україні, на інформаційному полі брані зокрема.

Автор наголошує, що війна за історичну пам'ять між Московією та Україною ніколи не припинялась, що ворожа пропаганда століттями працює, аби тримати під контролем наші культурні, територіальні, економічні кордони, що доба гібридних та інформаційних воєн породжує гібридний стан суспільства: обиватель не усвідомлює, що країну чекають нелегкі часи, важкі випробування, що війна України з Московією триватиме доти, доки на мані світу існуватиме етнічна антисистема з брутально привласненою історією Київської Русі. Українці мають позбутися будь-яких ілюзій щодо можливостей домовитися мирним шляхом з країною-агресором. Для нас єдиний спосіб припинення війни - це перемога над Росією. Але для цього просто «перестати стріляти» недостатньо. Сумнівна тактика української влади «зберегти Путіну обличчя» може обернутись капітуляцією.

Симптоматично, що шоста річниця розстрілів на Майдані супроводжувалася масованою інформаційною кампанією з дискредитації Революції Гідності та Героїв Небесної Сотні. Прикметно, що саме о цій порі антидержавні сили почали інтенсивно нав'язувати українцям провокаційний діалог щодо визначення нової ідентичності, яка враховуватиме думки й погляди сусідніх країн, передусім Московії...

Публіцист звергає увагу на відсутність ефективного діалогу між владою і суспільством, яке часто ведеться на брутальну хупцу політиків, Автор наголошує, що правду треба вміти захитати усіма доступними методами, прийомами і засобами. Пропоновані попереджають, отже, озброюють».

Відомий журналіст і письменник Леонід Капелюшний у передньому слові до книжки зазначає: «Призначення публіциста ‑ не стільки ставити питання перед читачем (вважай як вказувати шляхи виходу із часом драматичних, часом і загрозливих для нації і держави становищ. Такими були кращі зразки цього жанру в усій нашої історії, настирливому, повсякденному, із року в рік й із десятиліття в десятиліття «лупанню скали» ми пройшли тернами від Сталіна до Горбачова і здобули незалежність. Що вона нам неочікувано «впала на голову» ‑ несусвітна дурня. І це провідна, червона лінія у текстах Олега Романчука. Так само ‑ і як ми розпорядилися незалежністю, правом бути сувереном на своїй землі. Останнє якраз і є головним у публікаціях. Вони різнотемні, різнопроблемні, бо таким насправді і є життя. Часто це діагностика, коли автор не просто звергає увагу, а б'є у дзвін, вимагає термінового втручання суспільства у тривожну ситуацію. Підкреслюю ‑ саме суспільства, не влади. На відміну від розповсюдженого, притаманного вітчизняній журналістиці захвату, в текстах немає і сліду «умлівання» щодо народу. Якраз навспак ‑ тверезий погляд. Бо гірка правда, що саме наш народ і обирає собі таку владу, тупо і покірно йде за нею до прірви. бездумно продає не тільки своє сьогодні, а й завтра своїх нащадків ‑ за що завгодно. Найбільше прагматичні ‑ за гречку, найдурніші зітхають за совковим минулим, яке ніколи не було щасливим».

Творчість Олега Романчука високо оцінює Михайло Слабошпицький:

«Олег Романчук може слугувати яскравим прикладом інтелектуальної цілеспрямованості та унікальної ‑ як для нас, українців, що не відзначають перманентно опікуватися обраною справою, ‑ послідовності й постійності. Саме послідовності й постійності зацікавлень. <…>Для мене Олег Романчук – один із найсерйозніших наших публіцистів. Мені завжди хочеться звіряти свої настрої та гіпотези за ним Очевидно, то найперше свідчення якості його текстів і довіри до нього. А це надзвичайно важливо» («Літературна Україна», 1 грудня 2011 року).

Публіцистичний доробок Олега Романчука не пройшов повз увагу знаного мовознавця і літературознавця Тараса Марусика:

 «Він (Олег Романчук) ‑ один із тих, хто не лише розширює: суцільну лінію, а й розбудовує українську громадську горизонталь на противагу антиукраїнській вертикалі влади, на жаль, підтримуваній частиною громадян України. <...> На багатомільйонну всеукраїнську громаду не так багато публіцистів. Для осмислення нашої непростої історії, її поворотних моментів і не менш складного сьогодення притомні автори потрібні нації, як ковток свіжого повітря. Тому такі аналітики, як О.Романчук на вагу золота» («Доказовість ерудованої логіки» // «Україна молода». 18 квітня 2012 року).

Романчук Олег Костянтинович, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка, член Національної спілки письменників, член Національної спілки журналістів, член Спілки офіцерів України. За першим фахом ‑ радіофізик. Служив офіцером у війську, працював у науково-дослідному інституті. Від 1983 року на видавничій та журналістській роботі: Республіканське видавництво «Каменяр», редакції журналу «Дзвін», газет «Діло» і «Молода Галичина». З 1993 року і донині шеф-редактор (засновник) журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум» (http://universum.lviv.uа), доцент кафедри української преси ЛНУ імені І.Франка.

Олег Романчук є упорядником і одним з авторів збірки нарисів про українських вчених-природодослідників «Аксіоми для нащадків» (два видання: 1991, 1992), і створеного на її основі сценарію документального фільму «Розвіяні по чужині», який демонструвався на УТ-1. Автор полемічних роздумів «Озирнутися в майбутнє» (1989), історичного дослідження «Ультиматум» (хроніка військового конфлікту між Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою) ‑ вид-во «Знання», Київ, 1990. Упорядник і автор передмови до споминів генерал-хорунжого УНР Юрка Тютюнника «Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 рр.» (Львів: «Універсум», 2004). Упорядник і автор 158-сторінкового розділу науково-публіцистичного збірника «Україна в універсумі: актуальні проблеми сучасної України» (Львів: «Універсум». 2006). Він є автором навчального посібника «Соціальна інформатика» (2016).

 

У публіцистичному доробку Олег Романчук фундаментальна 880-сторінкова збірка «У пошуках універсуму» (2011). Високу думку про неї свого часу висловив академік НАНУ Іван Дзюба: «Це сторінки й сторінки української думки, до яких варто звертатися». По-військовому чіткий коментар генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського: «Тут сконцентровано матеріали щирі, відкриті, які пропущені через душу і серце. Жодна державна структура, ані СБУ, ані Рада національної безпеки не мають таких матеріалів». Своє слово мовив Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України: «книга Олега К.Романчука «У пошуках універсуму» є унікальною енциклопедією українознавства, українорозуміння, україноболю і українолюбови, яка за розмахом проблематик і глибиною її висвітлення не має аналогів. Це своєрідний підручник анатомії (патологічної анатомії) української політики, детальна мапа наших больових точок. Не обмежуючись катастрофічним діагнозом щодо нинішнього стану української державності й суспільства, О.Романчук пропонує власні, здебільшого конструктивні шляхи подолання наших проблем» («Літературна Україна», 1 грудня 2011 року).

О.К.Романчук є одним із розробників (спільно з Р.Дуб'яком) військової уніформи та знаків розрізнення для Збройних сил України. Ескізи зразків однострою, знаків прапорів родів військ були представлені в газетах «Молода Галичина» (02.11.1991), «Діло» (№1, 1992), «Голос України» (21.01.1992) та інших виданнях.

О.К.Романчук був ініціатором та організатором конкурсу «Українська національна валюта: якому бути українському карбованцю» на сторінках журналу «Дзвін» (1990-1991).

 

О.К.Романчук с лауреатом премії імені Івана Багряного 2008 року «за значний внесок у розбудову державної незалежності України та консолідацію суспільства», лауреатом Міжнародної літературної премії 2009 року імені Дмитра Нитченка. Його навчальний посібник «Системний аналіз у журналістиці» (2008) і збірка публіцистики «Перезаснування України» (2013) відзначені преміями конкурсу україністики Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету. Лауреат обласної премії імені В'ячеслава Чорновола 2012 року за книжку публіцистки «У пошуках універсуму».

О.К.Романчук нагороджений премією імені Івана Франка Держкомтелерадіо України у галузі інформаційної діяльності 2019 року в номінації «За кращу публікацію в друкованих засобах масової інформації».

Враховуючи значний особистий внесок у становлення якісної української преси, зокрема публіцистики, Романчук Олег Костянтинович заслуговує бути відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка за книжку публіцистики «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи» у номінації «Публіцистика, журналістика».

Кандидатуру Романчука Олега Костянтиновича рекомендовано Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України (протокол № 6 від 24 вересня 2021 року).

 

З подання Львівської обласної організації

Національної спілки журналістів України

 

 

З Представлення

журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум»

 

2020 року книжка публіцистичних творів письменника, журналіста і науковця О. К.Романчука «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи» була включена в довгий список претендентів на здобуття Шевченківської премії у номінації «Публіцистика, журналістика».

Упродовж 2021 року в пресі з'явилася низка нових схвальних рецензій (зокрема Миколи Жулинського ‑ академіка НАНУ, Миколи Кучерепи ‑ професора кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки, Любові Василик ‑ доктора наук із соціальних комунікацій, завідувачки кафедри журналістики

ЧНУ ім.Ю.Федьковича, Олега Багана ‑ заслуженого працівника освіти України) на цей справді унікальний доробок у галузі сучасної української публіцистики, спрямований на відродження духовності й історичної пам'яті українців, утвердження їхньої національної ідентичності й державності, творення громадянського суспільства в Україні. Своїми рецензіями знані вчені-літературознавці й журналісти підтверджують високий рівень публіцистичної майстерності автора.

Публіцистика Олега К.Романчука, сконцентрована у збірці «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи», ‑ це твори, які напрочуд точно віддзеркалюють наш драматичний час – передусім вісім років гібридної війни, в якій перебуває Україна. У цій своєрідній інтелектуальній скарбниці зібрані цінні думки, оригінальні погляди на складні суспільні явища, результати ретельного авторського аналізу соціальних, економічних і політичних процесів. У них чітко простежується прагнення автора знайти оптимальні способи розв'язання назрілих проблем.

Ця книжка ‑ публіцистичне відтворення історії гібридної війни, спровокованої Московією взимку 2014-го. Це фаховий аналіз причин наших перемог і поразок, успіхів і невдач.

Зібрані під однією обкладинкою тексти є безкомпромісним дослідженням драматичних і трагічних подій в Україні: на фронті, в тилу, на інформаційному полі брані зокрема.

Автор акцентує, що рівень інформаційної безпеки держави вже давно став одним із головних чинників визначення загального оборонного потенціалу, а здатність протидіяти інформаційному впливу у переважній більшості країн набула ознак ключового пріоритету у національній безпеці.

Олег К. Романчук наголошує, що війна за історичну пам'ять між Московією та Україною ніколи не припинялась, що ворожа пропаганда століттями працює, аби тримати під контролем наші культурні, територіальні, економічні кордони, що доба гібридних та інформаційних воєн породжує гібридний стан суспільства: обиватель не усвідомлює, що країну чекають нелегкі часи, важкі випробування, що війна України з Московією триватиме доти, доки на мапі світу існуватиме етнічна антисистема з брутально привласненою історією Київської Русі. Відтак автор акцентує, що Правду треба вміти захищати усіма доступними методами, прийомами і засобами.

Відомий журналіст і письменник Леонід Капелюшний слушно відзначає актуальність творів, які увійшли до книжки: «Вони різнотемні, різнопроблемні, бо таким насправді і є життя. Часто це діагностика, коли автор не просто звертає увагу, а б'є у дзвін, вимагає термінового втручання суспільства у тривожну ситуацію. Підкреслюю - саме суспільства, не влади. На відміну від розповсюдженого, притаманного вітчизняній журналістиці захвату, в текстах немає і сліду «умлівання» щодо народу. Якраз навспак ‑ тверезий погляд».

Збірка О.К.Романчука «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи» ‑ це приклад своєрідної журналістської лабораторії, в якій проблема чи ситуація не просто констатуються як наслідок, а пояснюються їхні причини та витоки на основі ґрунтовного аналізу, в результаті ретельних розрахунків і спостережень. Водночас автор прагне наштовхнути читачів на ухвалення правильних висновків, до усвідомлення важливості визначення тих чи інших пріоритетів.

Слід зазначити, що в публіцистиці Олега К.Романчука вирізняється тенденція тлумачити ідейні та суспільні погляди насамперед для утвердження державницьких устремлінь народу, для побудови модерної України. У творах автора чітко проглядається позитивна тенденція трактувати події та явища не з містечкових позицій та концепцій, а з огляду їх оригінальність й конструктивність для побудови Української держави. Олег К.Романчук змушує читача аналізувати, думати, ретельно зважувати. Автор не диктує і не нав'язує. Він сам шукає, сумнівається, сперечається. І цим цікавий та цінний для загалу.

Враховуючи значний особистий внесок у становлення якісної української преси, зокрема публіцистики, Романчук Олег Костянтинович заслуговує бути відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка за книжку публіцистики «Не бійсь. Не зраджуй. Не мовчи» у номінації «Публіцистика, журналістика».

https://wz.lviv.ua/article/430319-ukraina-prokhodyt-kriz-nashi-dushi

 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA