Офіційний веб-сайт

Книга «Двійник»

Автор(-и): Микола Ремньов / Розділ:

Книга«Двійник», автор: Микола Ремньов, видавництво «Джерело» (м.Суми), рік видання: 2021.

Висунуто «Видавництвом «Університетська книга».

 

Книга «Двійник» Миколи Ремньова

 

Книга Миколи Ремньова «Двійник» складається з трьох розділів: «Вся душа моя на Луці. Оповідання», «Постоялець. Драма», «А.П.Чехов і Линтварьови. Історичний нарис».

Вона присвячена перебуванню на Луці видатного російського письменника А.П.Чехова. Автор займається цією темою десятки років. Перед тим, як писати про відомого всьому світу письменника, він вивчив багато матеріалів: твори письменника, спогади про нього, листи Антона Павловича і до нього, архівні матеріали, постійно спілкується з працівниками будинку-музею А.П.Чехова.

Це дозволило йому на високому художньому рівні, конкретно, об'єктивно розповісти про перебування письменника і конкретної людини два літа (1888-1889) на Луці, що зараз входить до м.Суми.

У першому розділі надруковано три оповідання: «Лист», «Нічний співаючий» та «Двійник».

У листі до Наталії Михайлівни Линтварьової з Аббації (оповідання «Лист») показане велике бажання Антона Павловича побувати на Луці. Він згадує, коли останній раз провів там тиждень з колегою по перу І.М.Потапенком і приходить до висновку, що Аббація і Середземне море прекрасні, а Лука і Псел кращі.

В основі оповідання «Нічний співаючий» - реальні проводи до вузлової станції Ворожба поета О.М.Плещеєва. Не дивлячись на глуху ніч, весь вагон зворотній шлях до Сум співав. Письменник милувався обличчями проводжаючих, чудовою українською природою, отримував нові, які не знав ніколи раніше, враження. «Все змішалося в його сонній голові і перетворилося в щось незбагненно прекрасне, незвичайне і неосяжне, що довелося відчути йому в Україні».

Коментуючи оповідання «Двійник», декілька слів потрібно сказати про відносини Наталії Михайлівни і Антона Павловича. Бувший директор музею Чехова в Меліхово Юрій Бичков називає Наталію Михайлівну останньою в числі жінок, яким симпатизував Чехов. Однак, це далеко не так. В історичному нарисі автор наводить спогади Катерини Колосовської, яка стверджує, що «Наташа Линтварьова захоплювалася Чеховим і мріяла про шлюб», йшли конкретні розмови про одруження Антона Павловича і Наталії Михайлівни. Вони спілкувались до кінця його життя. Він відносився до Наталії Михайлівни з великою повагою. Коли Линтварьова зрозуміла, що з Антоном Павловичем не поєднати свою долю, вона знайшла чоловіка, дуже схожого на нього. Про це оповідання «Двійник».

Любов до України розкривається і в п'єсі «Постоялець». Антон Павлович дуже високої думки про маєток Линтварьових, українську природу, людей. Після поїздки до Полтавської губернії, на батьківщину великого Гоголя, він вирішує оселитися в Україні. їде до хазяїна, щоб домовитися про купівлю хутору. Але на заваді стала смерть його брата.

П'єса написана на конкретному матеріалі. У чотирьох діях показані основні події перебування Чехових на Луці, дружні стосунки Чехових і Линтварьових, особливо молодих. Антону Павловичу тоді ще не виповнилося і 30-ти років. Тут, у Лучанському храмі, вінчався його брат Олександр, тут відспівували Миколу. Відбувалися інші важливі події. Але головна - це любов до України.

Уже з перших днів перебування на Луці Антон Павлович захоплюється українською природою і її жителями. Він з братами робить невеличку подорож Пслом. Зустрічається з рибалками. Хома вчора впіймав метрову щуку, а хлопці ловлять рибу на пустий гачок.

Після розливу Псла тільки зійшла вода, повно квітів. Брати заповнили ними весь човен. Така природа зачаровує письменника. У нього виникає думка «осісти» тут назавжди.

Після поїздки до Полтавської губернії, на батьківщину великого Гоголя, Антон Павлович вирішує купити хутір, оселитися в Україні

Враховуючи те, що Антон Павлович писав гумористичні твори, автор також говорить про описувані події з гумором, незважаючи на трагізм ситуації. Тому п'єса з цікавістю і легко сприймається читачами і глядачами.

Сцени з п'єси М.Ремньова «Постоялець» були поставлені Сумським національним академічним театром драми та музичної комедії ім.М.С.Щепкіна та членами літературно-мистецького клубу «Грань».

Історичний нарис «А. П. Чехов і Линтварьови» - своєрідна розвідка цієї теми, просліджує відносини Чехова і Линтварьових. Значне місце в ньому займають листи Антона Павловича до Наталії Михайлівни.

Про Антона Павловича написано багато художніх творів, як на пострадянському просторі, так і в світі. Якщо більшість авторів творів про Чехова спираються на його творчість, по різному її трактують, використовують надумані ситуації, то Микола Ремньов змальовує художнім словом Антона Павловича, як конкретну людину, в конкретних умовах. Він настільки достовірно передає образ письменника, що до нього, здається, можна доторкнутися.

Микола Ремньов продовжує кращі традиції української класичної літератури 20 століття. Він не торкається тем на «слуху», завдяки яким можна отримати схвальні оцінки читачів. Він, як голова Сумського осередку Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», виступив разом з керівниками ВТС КЛУ ініціатором конкурсу реалістичної прози імені І.Багряного.

Вся його творчість присвячена тому, щоб об'єктивно, художнім словом показати події, які відбувалися в минулому столітті. Він почав писати оповідання ще в школі у 60-ті роки. Його героями виступали односельці і доля самого села. Зміг надрукувати окремі з них лише в 2007 році в книзі «Для кого цвітуть сади». В 2011 році з'явилася книга «Храмопад» про знищення храмів і занепад села. На жаль, цій темі зараз не придається належної уваги. Тему знищення храмів порушив ще О.Гончар у романі «Собор».

Все життя опікується долею свого земляка, комісара С.В.Руднєва, який постраждав від сталінських репресій. Він майже 2 роки просидів у в'язниці в Хабаровську. Завдяки своїй мужності вирвався звідти. Був комісаром найкращого в Україні Сумського партизанського з'єднання. Показав себе талановитим організатором партизанської війни, справжнім патріотом батьківщини.

Коли відомство Берії зрозуміло, що відбувся поворот у ході війни, воно зробило зачистку: знищило або відправило в табори політично неблагонадійних людей. В їх число потрапив і Руднєв Його і сина ліквідували, зробивши так, ніби вони загинули в бою.

У 90 роках минулого століття злочин КДБ було розкрито в газеті «Правда».(Стаття П.Брайка). Але органи безпеки Російської Федерації роблять все, щоб показати, що Семен Васильович загинув у бою. Микола Ремньов один з небагатьох в Україні добивається історичної справедливості по відношенню до С.В.Руднєва. Він опублікував роман «Таврований» і продовжує працювати над цією темою.

Він написав більше десяти книг, в більшості романів.

Зараз, коли триває війна на Донбасі, Крим окупований Росією, режим Путіна сіє ворожнечу між українським і російським народами, велике значення має показати любов видатного російського письменника до України.

У книзі «Двійник» це набуває широкого звучання. Чехов до кінця свого життя повторював, що він українець. Дійсно, він народився в Таганрозі, який тоді відносився до Катеринославської губернії (Дніпропетровська область). В дитинстві тривалий час не знав російської мови, розмовляв українською.

З великою повагою він відносився до патріотів України - сім'ї Линтварьових, молодша донька яких Наталія Михайлівна безкоштовно вчила в побудованій нею школі українською дітей селян і робітників. їздила на могилу Т.Г.Шевченка, як турок у Мекку.

А.П.Чехов, окрім Криму, жив в Україні два літа лише в Сумах (на Луці). Тому книга Миколи Ремньова «Двійник» має велике значення. Вона розкриває у художній формі нові факти його життя і творчості. Потребує, щоб її знало якомога більше людей і заслуговує високої оцінки.

 

З подання «Видавництва «Університетська книга».

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA