Офіційний веб-сайт

Книга «Читаючи, перечитуючи…Літературознавчі статті, портрети, роздуми»

Автор(-и): Микола Ільницький / Розділ:

Книга «Читаючи, перечитуючи…Літературознавчі статті, портрети, роздуми», автор: Микола Ільницький, видавництво «Навчальна книга – Богдан» (м.Тернопіль), рік видання: 2019.

Висунуто Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка.

 

Книга «Читаючи, перечитуючи…Літературознавчі статті, портрети, роздуми» Миколи Ільницького

 

Постать Миколи Ільницького - візитівка сучасного українського літературознавства й літературної критики. Бездоганний естетичний смак, колосальна ерудиція у поєднанні з подивугідною продуктивністю витворили

панорамну візію українського літературного процесу XX століття, розгорнену в понад півсотні книжок, тисячах статей та есеїв. Ільницький вже давно має авторитет «живого класика», а водночас у його дослідженнях ніколи не гасне евристична іскорка юнака-першовідкривача, не затираються неповторні риси авторського стилю, авторського літературознавства. Свого часу ці дослідження закладали базову стратегію вивчення українського літературного модернізму та еміграційної літератури, зокрема творчості Богдана Ігоря Антонича й Михайла Яцкова, «Молодої Музи» й «Празької школи», Ігоря Калинця, Івана Драча, Дмитра Павличка та багатьох інших представників творчого покоління шістдесятників та вісімдесятників, українського історичного роману; а глибокі та прозірливі напутні слова, якими благословив у літературу й науку про неї багатьох дебютантів, справили неабиякий вплив на їхнє дальше становлення, зростання, поступування.

Наукове видання Миколи Ільницького «Читаючи, перечитуючи...» (Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2019), яке подаємо на розгляд шановного Комітету, якнайкраще втілює і демонструє панорамність наукових зацікавлень автора, його інтерпертаційний синтетизм, поліфонію методологічних підходів, водночас - прозорість та легкість письма, живість думки, за якою пізнавально стежить не лише професіонал-гуманітарій, але й літературно зацікавлена публіка. Це видання, що містить три десятки ґрунтовних і проникливих наукових студій, має широкий тематико-проблемний і часопросторовий діапазон - від особливостей Шевченкового вірша до творчої атмсофери ранніх і пізніх текстів Віктора Неборака, від історика і письменника Михайла Грушевського та літературознавця-психоаналітика Степана Балея до верлібриста Романа Кудлика і представника «карпатського тексту» Василя Герасим'юка, від Ґете і Франка, що об'єднані «лисячою» темою в літературі - до теми літературного пограниччя і локального тексту. Говорити про підставові літературознавчі проблеми, ставлячи їх у центр розгортання своєї думки, Микола Ільницький вміє не лише у форматі теоретичної статті, але й через жанри нарису, есею, рецензії, через дослідження інтелектуальної біографії своїх персонажів. В основі такого спектрального підходу - досвід прочитання і пере-прочитання, що для вченого є природним процесом занурення як у класичні, взірцеві, канонічні тексти, так і в тексти авторів, які продовжують бути частиною живого літературного процесу.

Микола Ільницький - завдяки філігранній інтерпретації і завжди точній актуалізації - уже давно вартий вдостоєння головною культурною премією України: за живий зв'язок культурних поколінь, за широту наукових інтересів, за відкриття малознаних літературних явищ та нове осмислення класики, за невтомний дослідницький пошук, за осмислення і передання кращих набутків української літератури 19-го і 20-го сторіччя у сторіччя 21-ше, врешті-решт, за наснаження українських читачів, які, беручи з високої полиці книгу рідного письменства, відчувають усю магію досвіду, що єднає письменника і читача - навіть крізь віки.

Літературознавчий доробок Микола Ільницького - це взірець високої академічної етики у роботі зі складним і суперечливим спадком української літератури. Шляхетність і мудрість професора Ільницького задають камертон, підносять рівень кожного середовища, у якому він наукового перебуває і яке він формує вже самою своєю присутністю. З Ільницьким нам пощастило.

 

З подання Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка

 

х х х

 

Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка всіляко підтримує подану на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка фундаментальну працю члена-кореспондента НАНУ доктора філології професора Миколи Ільницького «Читаючи, перечитуючи... Літературознавчі статті, портрети, роздуми», написану на високому фаховому рівні, що цілком відповідає вимогам Комітету: є одним із вершинних духовних надбань нашого народу, утверджує високі гуманістичні ідеали, збагачує історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямована на державотворення й демократизацію українського суспільства.

Ухвалу про це подання прийнято на засіданні кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості (протокол №6 від 9  грудня 2021 року). Розгорнуту аргументацію підстав для подання викладено в рецензії професорки кафедри докторки філології Людмили Грицик«Тексти і контексти Миколи Ільницького» (Українська літературна газета. 2022. №26 (318). 31 грудня. С. 15–16).

 

Директор

Навчально-наукового інституту філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

доктор філології, професор                                                                                                                                                                                         Григорій Семенюк

 

 

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка

 

Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка висловлює свою підтримку щодо присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка Миколі Ільницькому - видатному літературознавцю, письменникові, поету, перекладачеві, членові Національної спілки письменників України, доктору філологічних наук, членові-кореспонденту НАН України, професорові кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, який має чималий книжковий доробок з літературознавства, поезії, перекладу з фарсі, мемуаристики тощо.

На здобуття Премії претендує праця Миколи Ільницького «Читаючи, перечитуючи...: Літературознавчі статті, портрети, роздуми» (Тернопіль: Видавництво «Навчальна книга - Богдан», 2019). Більшість студій, що увійшли до цього видання написано упродовж останнього часу. Сфера інтересів автора широка, вона охоплює часові простори української літератури від початку XIX століття до сьогодення, а часами аркодужно перевисає до інших літератур. Книга по-новому розкриває знакові постаті української літератури, як-от: Тараса Шевченка, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича. Одночасно тут можна прочитати про цілком невідомих або забутих українських літераторів - Михайла Мухина, знаного публіциста міжвоєнного періоду, а також літературознавця, який досліджував образ України в літературах інших народів; Ярослава Цурковського, ровесника Антонича, західноукраїнського футуриста, який був директором Інституту психотехнічних досліджень у міжвоєнній Польщі і став секретарем оргкомітету зі створення Спілки радянських письменників у Львові; Йосипа Позичанюка, кореспондента газети «Комсомолець України», який на початкуДругої світової війни опинився у Львові і зазнав дивовижного перетворення, ставши членом Проводу ОУН, а згодом і полковником УПА. У книжці можна ознайомитися з типами зображення у прозі Михайла Грушевського, з юнґіанськими студіями психолога Степана Балея, з містерійними метаморфозами поетики Василя Герасим’юка, з карколомними перевтіленнями у поезіях Віктора Неборака. Добір літературних імен надзвичайно широкий, у структурі видання простежується внутрішня логіка, коли один літературознавчий чи мемуарний сюжет перевисає до іншого. Певною мірою ця збірка - ще й інтелектуальна біографія самого автора.

 

Львівський національний університет імені Івана Франка

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA