Офіційний веб-сайт

Художня історична епопея «101 рік України» в 10-ти книгах

Автор(-и): Тимур Литовченка, Олена Литовченко / Розділ:

Художня історична епопея «101 рік України» в 10-ти книгах, автори: Т.Литовченко, О.Литовченко, видавництво «Фоліо» (м.Харків), рік видання: 2020, 2021.

Висунуто Публічною бібліотекою імені Лесі Українки для дорослих м.Києва.

 

Художня історична епопея «101 рік України» в 10-ти книгах Тимура Литовченка і Олени Литовченко

 

В художній історичній епопеї «101 рік України», написаній у формі 10-ти книг, Тимур і Олена Литовченки відобразили бурхливий і вкрай важливий період історії нашої країни ― з 1914 по 2014 роки. Долі значущих історичних персон і дрібних обивателів переплітаються неймовірним чином, вкриваючи історичне тло дуже своєрідною «вишиванкою»... До художньої історичної епопеї «101 рік України» увійшли такі книги: «Книга Пожежі. 1914-1922», «Книга Невиправданих Надій. 1923-1931», «Книга Жахіття. 1932-1938», «Книга Спустошення. 1939-1945», «Книга Зневіри. 1946-1953», «Книга Відлиги. 1954-1964», «Книга Застою. 1965-1976», «Книга Розчарування. 1977-1990», «Книга Безнадії. 1991-2004», «Книга Нових Сподівань. 2005-2014».

Жанр епопеї можна визначити як сімейну сагу, на її сторінках діють кілька сотень як реальних історичних осіб, так і вигаданих персонажів, через хитросплетіння доль яких розповідається про бурхливі події в Україні (а також частково за її межами) від 1914 року по 2014 рік. До того ж, 3-тя книга художньої історичної епопеї «101 рік України» ― «Книга Жахіття. 1932-1938» перемогла в номінації «Моя країна» на конкурсі Державного комітету телебачення і радіомовлення України «Краща книга України» у 2018 році (нагороду отримало харківське видавництво «Фоліо»). Загальний обсяг літературного твору складає 130 авторських аркушів, або 3 тисячі 462 сторінки друкованого тексту. В епопеї задіяні 642 персонажі.

Серед героїв історій, розміщених у книгах серії, можна зустріти таких відомих людей з теренів Старого Києва на Святих Горах Київських XX сторіччя, як київські священики Олександр Глаголєв і Олексій Глаголєв, письменник Олесь Бердник, київський художник і філософ, дивак і кумедник Федір Фрипулья та багато-багато інших.

«Історію України неможливо читати без брому», ― стверджував відомий український політик, державний діяч і літератор першої половини XX століття Володимир Винниченко. Сказане (а також зроблене, зокрема, самим автором цих слів) повною мірою можна застосувати до періоду 1914-2014 рр. та бурхливих подій, що супроводжували становлення і розвиток Української держави.

В першій книзі «Книга Пожежі. 1914-1922» автори висвітлюють події І Світової війни, яка для українців обернулася трагедією: розділені між двома імперіями, ― Російською та Австро-Угорською, ― вони були змушені воювати між собою. Здавалося б, повоєнний крах обох «тюрем народів», а також Злука УНР та ЗУНР дають багатостраждальній нації унікальний історичний шанс... Однак він не був використаний, і в підсумку Україна знов була розірвана радянською Росією та Польщею. Масштабна трагедія позначилася на долях людей: хто не загинув і не встиг емігрувати ― був змушений переступити через свої переконання, підкоритися загарбникам і призвичаїтися до нових порядків.

«Книга Невиправданих Надій. 1923-1931» ― це про мир, досягнутий ціною великої крові після масштабних катастрофічних потрясінь, який мав бути кращим, ніж довоєнний. Але чи виправдаються подібні сподівання? Виявляється, вчорашні радянські революціонери вміють утримувати владу в єдиний спосіб ― за допомогою репресій, гонінь і політичних вбивств. Не краще почуваються й українці в Польщі... Чи не найголовнішою мішенню силових структур стає інтелігенція. Що обрати: співпрацю з режимом, який знищує твій народ ― чи боротьбу без надії на перемогу, ув'язнення і люту смерть?! Бо якщо «совість нації» спить, народна боротьба приречена на поразку.

«Книга Жахіття. 1932-1938». При написанні цієї книги автори епопеї намагалися сказати своє слово про Великий Голодомор 1932-1933 років та про кривавий Терор 1937-1938 років так, як це зробили б письменники нинішньої літературної генерації. Щоб створена книга гідно виглядала на тлі творчості визнаних класиків української літератури... Для цього були використані особисті історії, почуті авторами від людей старшого покоління.

А ще між Великим Голодомором і великим кривавим Терором втиснуті кілька важливих тем: Велика індустріалізація, здійснювана завдяки провідним західним спеціалістам, початок спорудження Дніпровського гідрокаскаду (в частині ДніпроГЕС), перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва, участь радянських «іхтамнєтів» у громадянській війні в Іспанії, протистояння там же радянських військових «вчителів» та їхніх німецьких «вихованців»...

«Книга Спустошення. 1939-1945» розповідає про два нове покоління, виховане тотальною пропагандою, яке виросло за два десятиліття радянської влади і марило військовими подвигами в ім'я світлого майбутнього. Мільйони українців пішли в інший світ в жахливих муках, втілюючи цю ідею в життя. Спочатку сталося військове зіткнення з Японією, потім з Польщею, потім з Фінляндією. А от початковий етап війни з Третім Райхом склався аж ніяк не на користь СРСР. В цей же період міцніє національна свідомість патріотів України...

«Книга Зневіри. 1946-1953» ― її дія розгортається після завершення війни з фашистською Німеччиною, коли люди почали відновлювати розорену країну й облаштовувати мирне життя, мріяти про щасливе майбутнє і створювати нові сім'ї. Вони навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша ― перемога комунізму в світовому масштабі! Для цього, як і для зміцнення комуністичних режимів в країнах новоявленого «соцтабору», потрібні неабиякі кошти. Це обернулося новим ― післявоєнним голодомором на селі, новою хвилею репресій, яка дала приплив свіжої робочої сили в ГУЛАГ, новим «рихтуванням» історії та людських доль. Протистояти «совіцькій окупації» намагаються підпільники УПА, на яких нещадно полюють працівники держбезпеки.

«Книга Відлиги. 1954-1964» завершує першу половину епопеї. Автори показують, що кінець сталінської диктатури обернувся потеплінням суспільного клімату в усьому Радянському Союзі загалом та в Українській РСР зокрема. Методи роботи каральних органів змінилися у бік формального пом'якшення, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали потроху повертатися безневинно засуджені люди ― звісно, ті, кому пощастило дожити до цього часу... На всіх рівнях влади з'явилися нові ― принаймні зовні більш привабливі обличчя. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства.

Все це давало людям слабку надію на те, що відтепер життя тільки покращуватиметься. Квінтесенцією змін став знаковий XX з'їзд КПРС, на якому відбулося розвінчання культу особи Йосипа Сталіна. Здавалося, ця «мотузочка» тепер почне розмотуватися все далі згори донизу, розкриваючи правду про «окремі помилки і прорахунки», які насправді були системними вадами радянської влади...

Проте одночасно з описаними процесами, почалося поступове загострення відносин з капіталістичними країнами. До того ж, Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечності в «соцтаборі». Тоді найвище радянське керівництво швидко збагнуло, що привселюдне розкриття всієї правди про глибину і масштаби репресій сталінських часів може спровокувати демонтаж усієї радянської системи. Тому керівництво країни взялося швидко згортати свої ж починання. У підсумку, хрущовська «відлига» так і залишилась епохою нереалізованих прагнень, низкою гідних задумів, так і не доведених до логічного завершення. А ще ― позначилася вкрай суперечливими досягненнями. Зокрема й жахливою техногенною катастрофою в столиці УРСР ― Куренівською трагедією 1961 року.

«Книга Застою. 1965-1976». Автори, аналізуючи події цих років, наголошують, що «Застій» одні згадують, як період спокою, «золоту» добу розвиненого соціалізму, інші ― як лихоліття, яке «глушили оковитою». В цей період масово пішло з життя покоління, яке на власному досвіді пам'ятало революційні події 1917 року, трансформацію Російської імперії в СРСР і катастрофу Першої Української Республіки. Відповідно, героїку революції змінив всеохопний культ Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Разом з тим, представники радянської молоді з різних причин і кожен по-своєму відчували: далеко не все гаразд зі звичною всім дійсністю! Але розбиратися з негараздами потрібно вкрай обережно, щоб не наразитися на всесильний КДБ... Щоб не розділити сумну долю «шістдесятників», яких «виправляли» вже не тільки в таборах, але і в психіатричних лікарнях. Щоб не бути розтоптаним, як паростки «Празької весни». Хто міг ― той намагався втекти за кордон. Решта ж призвичаювалась до нових умов...

«Книга Розчарування. 1977-1990». Імперія під назвою Радянський Союз тріщить по швах. Пристаркувате керівництво величезної країни не в змозі виробити нову ідеологію державного управління, а кожна з республік не хоче жити по-старому. Отож задля відвернення уваги людей від внутрішніх проблем, проводиться політика агресивних нападок на країни з іншим світоглядом, так звана «інтернаціональна допомога». Наприклад ― «братньому афганському народові»... Але це не рятує ситуацію, все одно потрібно щось міняти! Тому керівництво КПРС висунуло зі своїх лав наймолодшого, але при цьому найбездарнішого керманича, який не в змозі був управляти навіть колгоспом. У підсумку, під його керівництвом процес руйнації СРСР значно прискорився. Країну розривало від аварій, конфліктів і катастроф... Все це маскувалося красивими словами «Перебудова», «Гласність» і «Нове мислення». В Україні ж відбулася студентська Революція на граніті 1990 року, як генеральна репетиція майбутніх Майданів...

«Книга Безнадії. 1991-2004». Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю... Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж, зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали ― всіма правдами й неправдами полишали батьківщину. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще ― хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше ― фронда) 2004 року...

«Книга Нових Сподівань. 2005-2014». На думку авторів, події Помаранчевої революції не спричинили аж надто серйозного впливу на долі пересічних українців: ейфорія «оновлення» швидко розвіялася ― тоді-то і з'ясувалося, що всі «зміни» звелися до перестановки керівних кадрів у владній верхівці, що принципово не позначилося на самій кланово-олігархічній системі. Зміни несподівано прийшли ззовні: керівництво Російської Федерації почало проводити політику, неявно націлену на відродження СРСР в якійсь новій, поки що не надто зрозумілій формі. Російсько-грузинська війна, оприлюднення плану «Механічний апельсин», накинутий на нашу країну «газовий зашморг» вказують на це аж надто явно ― просто люди, як завжди, не бажають бачити очевидних речей... Лише коли гору беруть проросійські сили, які намагаються згорнути євроінтеграційні процеси ― вибухає Революція Гідності 2013-2014 років, а потім і нова російсько-українська війна. Так завершився 101-річний період історії України.

 

З подання Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих м.Києва

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA