Офіційний веб-сайт

Івакін Юрій Олексійович

Івакін Юрій Олексійович

 

Літературознавець і письменник.

Шевченківська премія 1980 разом з Є. П. Кирилюком, В. С. Бородіним, П. В. Журом, Ф. К. Сараною за «Шевченківський словник» у 2-х томах.

Нар.: 24.12 1916 (6.01. 1917), м. Катеринослав, тепер Дніпропетровськ.

Пом.: 7.03. 1983, Київ.

Осв.: Київ. ун-т -1940.

Наук.ст. і зв.: доктор філол. наук з 1962.

Кар’єра: Учасник Великої Вітчизняної війни. У 1951—83 працював в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

Твори: автор книжок «Сатира Шевченка» (1959), «Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди» (1961), «Коментар до "Кобзаря" Шевченка. Поезії до заслання» (1964), «Коментар до "Кобзаря" Шевченка. Поезії 1847—1861 pp.» (1968), «Поезія Шевченка періоду заслання» (1984), «Нотатки шевченкознавця» (1986). Співавтор праць: «Шевченкознавство. Підсумки й проблеми» (1975), «Творчий метод і поетика Шевченка» (1980). Брав участь у підготовці академіч. видань тв. Шевченка (1957, 1963—64), «Шевченківського словника» (1976—77). Вивчав рос. поезію поч. XX ст. (творчість В. Брюсова та ін.). Відомий як автор літ. пародій, фейлетонів, гумор. оповідань — збірки «Парнаський цирульник» (1970), «Пародії» (1971), «Книжка пародій», «Пересміхи» (обидві — 1973), «Гіперболи» (1975; вийшла болг. мовою у Софії, 1985), «Від великого до смішного», «Гумор і сатира» (обидві — 1979), «Залп» (1982). Виступав з памфлетами («Обирали президента...», «Твердолоб», «Злий собака Піночет»).