Історична довідка

про Національну премію України імені Тараса Шевченка

Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) ‑ державна нагорода України, найвища творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва.

Шевченківською премією відзначають творців за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

У 1961 році в Україні всенародно відзначалось сто років від дня смерті Т.Г. Шевченка. 20 травня колишньою Радою міністрів Української РСР прийнято постанову «Про встановлення щорічних Республіканських премій ім. Т.Г. Шевченка», затверджено відповідне Положення і утворено Урядовий республіканський Комітет на чолі з О.Є.Корнійчуком. Крім провідних письменників і митців, до складу Комітету увійшли Скаба А.Д. ‑ секретар ЦК Компартії України, Кондуфор Ю.Ю. ‑ завідувач відділу науки і культури ЦК КПУ, Єльченко Ю.Н. ‑ секретар ЦК ЛКСМУ, Тронько П.Т. ‑ заступник голови Ради Міністрів, Клименко В.К, ‑ голова Української республіканської Ради профспілок. Комітет складався з чотирьох секцій: літератури (голова Тичина П.Г.), образотворчого мистецтва (голова Пащенко O.С.), музики і виконавського мистецтва (голова Ревуцький Л.М.), театру і кіно (голова Чабаненко І.І.).

За діючим на той час Положенням присуджувалося три премії за видатні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва і кінематографії. Розмір премії становив 2500 крб. кожна.

Перші Дипломи та Почесні знаки лауреатів (викарбувані із золота) 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина й Олесь Гончар в галузі літератури, Платон Майборода в галузі музики.

23 квітня 1969 року Постановою №285 ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР створено Комітет по Державних преміях Української РСР імені Т.Г.Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури при Раді Міністрів УРСР та встановлено 5 щорічних премій.

З 1977 року додано ще три премії ‑ у галузях журналістики і публіцистики, теорії та історії літератури, театрального мистецтва. У 1982 році додано ще одну премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва.

З 1988 року премії по архітектурі почали присуджуватись окремо створеним Комітетом.

У 1996 Указами Президента України №781/96 та № 1146/96 Комітет із Державних премій України імені Тараса Шевченка був підпорядкований Президентові України, затверджено новий склад Комітету та нові Положення про Комітет і премію, встановлено 10 Державних премій та одну Малу Державну премію за кращий творчий дебют молодих митців віком до 35 років.

27 вересня 1999 року, згідно з Указом Президента України № 1228/99, з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва, премія отримала нову назву ‑ «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

З 16 березня 2000 року відповідно до прийнятого Закону України «Про державні нагороди України», Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до державних нагород України.

З 2016 року відповідним Указом Президента України передбачено внесення пропозицій щодо участі творів у конкурсі на здобуття Шевченківської премії експертами і членами Комітету, що обираються на три роки і здійснюють свої функціональні обов’язки на громадських засадах.

Літературно-мистецькі твори, що претендують на відзначення також можуть висуватися культурними інституціями лише в одній номінації.

Нагородження Національною премією здійснюється відповідно до Указу Президента України, як правило, під час урочистого відзначення дня народження Тараса Шевченка. Щорічно може бути присуджено не більше п’яти Національних премій, у таких номінаціях: література, публіцистика і журналістика, музичне мистецтво, театральнее мистецтво, кіномистецтво, візуальне мистецтво.

Присудження Національної премії особі, яка є лауреатом Національної премії, вдруге не провадиться. Присудження Шевченківської премії не може бути проведено посмертно.

Упродовж 1962-2018 років Шевченківською премією відзначено 648 осіб і 8 колективів.

Серед відзначених: 196 письменників, літературознавців, мистецтвознавців, журналістів і публіцистів; 119 діячів образотворчого мистецтва та майстрів народного мистецтва; 136 діячів театру і кіно; 114 достойників музичного мистецтва; 82 ‑ архітектори, інженери комплексних ландшафтів, поліграфістів і музейних працівників, а також державний і партійний діяч М.С. Хрущов.

Лауреатами Шевченківської премії стали 8 хорових колективів – Державна академічна заслужена капела УРСР «Думка», Черкаський державний заслужений український народний хор, Державна заслужена капела бандуристів УРСР, Народна самодіяльна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» Львівського обласного будинку учителя, Державна заслужена капела України «Трембіта», зарубіжні колективи ‑ Державний Кубанський козачий хор, Хор імені О.Кошиця (Канада), Капела бандуристів імені Т.Шевченка (м.Детройт, США).

Премією відзначено видатних зарубіжних діячів культури ‑ літератора, одного з провідних західних радянологів Роберта Конквеста; публіцистаРомана Рахманного; літературознавця і мистецтвознавця, автора праць з історії фонології української мови, праць зі стилістики (зокрема, творів Т.Г.Шевченка) Юрія Шевельова (Шереха); російського поета, перекладача поезій Тараса Шевченка Миколу Тихонова; польського поета Євстахія Лапського; богослова, перекладача Раймонда Турконяка зі США; письменницю і перекладача Віру Вовк із Бразилії; російського композитора Дмитра Шостаковича; літературознавця, поета і перекладача, послідовника «неокласиків» Ігоря Качуровського; акторів Владислава Дворжецького, В’ячеслава Тихонова, Сергія Бондарчука. Останніми роками було відзначено творчість письменниці Еми Андієвської, публіциста, професора історії Гарвардського університету Сергія Плохія, режисера і хореографа Марії Курочки та ін.

Близько 50 Лауреатів Шевченківської премії відзначено найвищою державною нагородою України‑Герой України або відповідною державною нагородою СРСР.

Особі, удостоєній Національної премії, присвоюється звання лауреата Національної премії і вручаються Диплом та Почесний знак лауреата Національної премії.

Диплом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка являє собою папку темно-синього кольору, на лицьовому боці якої вміщено зображення малого Державного Герба України та розташовано напис «Диплом лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка». По периметру папка облямована лиштвою з тисненим зображенням лаврового листя. Внутрішні сторони Диплома мають вклейки зі сріблястого картону. На лівій вклейці вміщено зображення автопортрета Тараса Шевченка в молодому віці в обрамленні рослинного орнаменту. На правій вклейці у верхній частині ‑ зображення малого Державного Герба України і надрукований під ним на тлі фонового зображення Почесного знака лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка текст темно-краповою фарбою, яким зазначено дату видання і номер відповідного Указу Президента, прізвище, ім’я, по батькові лауреата, якому присуджено премію.

Почесний знак лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка виготовляється з жовтого металу і має форму круглої медалі з барельєфним зображенням Тараса Шевченка (автопортрет у молодому віці), обрамленим подвійними пружками і просічним вінком рослинного орнаменту.

Медаль за допомогою кільця з вушком з’єднується з фігурною колодкою у формі банта, обтягнутою стрічкою синього і жовтого кольорів. У центрі колодки розміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого на тлі зображень гілок калини та пензля і пера.

Лауреатам Національної премії Комітетом виплачується грошова частина, розмір якої щороку визначає Президент України.

Довідково

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка у різні роки очолювали: О.Є.Корнійчук (1961-1972), М.З.Шамота (1972-1979), П.А.Загребельний (1979-1987), М.А.Орлик (1987-1990), Б.І.Олійник (1991), О.Т.Гончар (1992-1995), В.О.Яворівський (1996-1999), І.М.Дзюба (1999-2005), Р.М.Лубківський (2005-2008). М.Г.Жулинський (2008-2010), Б.І.Олійник (2010-2016), Ю.М.Щербак (з березня 2016 р. і до сьогодні).

За роки існування Національної премії України імені Тараса Шевченка її лауреатами стали понад 600 осіб. Середній вік кандидатів на здобуття премії та самих лауреатів становить 55-60 років. Щороку на Шевченківську премію подається близько 60 робіт.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, починаючи з 2002 року, започаткував серію видань «Бібліотека Шевченківського комітету». У цій серії здійснюються репрезентативні перевидання творів Шевченківських лауреатів різних років у рамках бюджетної програми «Українська книга», яку реалізовував Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Першим виданням, що побачило світ у серії «Бібліотека Шевченківського комітету» стала книга «Політ крізь бурю» видатного майстра української літератури, поета-академіка Миколи Бажана, випущеної київським видавництвом «Криниця» 2002 року. За цей час у серії видань «БШК» було випущено понад 110 різних книг з прозовими, поетичними, літературно-критичними, публіцистичними творами таких талановитих майстрів слова як Михайло Стельмах, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Олесь Гончар, Андрій Малишко, Петро Панч, Василь Симоненко, Платон Воронько, Василь Земляк, Борис Антоненко-Давидович, Микола Вінграновський, Дмитро Луценко, Борис Олійник, Іван Білик та багато інших. Найбільше книжок (23) у серії «БШК» побачили світ у 2008 році. Останнім у 2016 році вийшло художнє видання Костянтина Лавра у видавництві «Балтія-друк».

28 січня 2016 року за ухвалою Верховної ради було створено Український інститут книги, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 року №562, було визнано розпорядником бюджетних коштів для випуску книжкової продукції за програмою «Українська книга».

12 травня 2011 року Національним банком України було введено в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену відзначенню 50-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка.

На аверсі монети розміщено угорі малий Державний Герб України і напис півколом ‑ НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу номінал ‑ 5 ГРИВЕНЬ, праворуч від якого ‑ логотип Монетного двору Національного банку України та рік карбування монети ‑ 2011; композицію, що символізує номінації (напрями) Національної премії України імені Тараса Шевченка, ‑ розгорнута книга, перо, палітра, пензлі та на стилізованому тлі рядки з поезії Тараса Шевченка «І мертвим, і живим...» «...Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь», а також факсиміле Т.Шевченка.

На реверсі монети розміщено: портрет Шевченка Т.Г. (праворуч), напис ‑ 50 РОКІВ НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (ліворуч), унизу ‑ стилізована гілка.

Щорічно на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка висувається близько 60-70 творів, за останні роки статистика виглядає таким чином: