Офіційний веб-сайт

ГОРИНЬ Богдан Миколайович

(політичний та громадський діяч, мистецтвознавець, публіцист, колишній дисидент)

 

Народився 10 лютого 1936 року у селі Кнісело Львівського воєводства Польщі (тепер Львівська область Україна). Батько Богдана Гориня був активістом ОУН, за що його родина 1944 року була вислана до Сибіру. По дорозі на заслання сім’їГоринів вдалося втекти й повернутися на Західну Україну. У 1954 році Богдан Горинь вступив на філологічний факультет Львівського державного університету, який закінчив 1959 року. Після цього він учителював у середній школі № 7 міста Львова. З 1962 року Богдан Горинь працював науковим співробітником львівського музею українського мистецтва.

У 1963 році Богдан Горинь разом зі своїм старшим братом Михайлом та іншими однодумцями створив підпільну дисидентську групу «Пролісок». За участь у цій групі 1965 року Богдан Горинь був засуджений на 3 роки тюремного ув'язнення за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда».

Вийшовши 1968 року на волю, Богдан Горинь тривалий час не міг влаштуватись на роботу, змушений був підробляти кочегаром, малярем. 1976 року влаштувався працювати старшим науковим співробітником львівської картинної галереї. У той же час Богдан Горинь підтримував тісні стосунки з Українською гельсінською групою; зміг, проте, на відміну від свого брата уникнути повторного тюремного ув'язнення.

У грудні 1987 Богдан Горинь вступив до лав Української Гельсінської спілки, прообраз першої опозиційної по відношенню до радянської влади української партії. Крім того, він працював у створеному В'ячеславом Чорноволом журналі «Український вісник».

1989 року Богдан Горинь влаштувався на роботу у Львівський історичний музей. У цей же час він активно бере участь у створенні Народного руху України (НРУ). Згодом він стає одним із керівників Української республіканської партії (УРП).

30 березня 1990 Богдан Горинь був обраний народним депутатом України.

1994 року Богдан Горинь очолив Інститут досліджень діаспори (до 1996 року).

Після виходу із лав УРП, разом з братом заснували 1997 року Республіканську християнську партію (РХП).

Після закінчення свого депутатського мандата у 1998 році Богдан Горинь пішов з великої політики і зайнявся науковою діяльністю.

Богдан Горинь є автором книжок, багатьох статей з питань літератури, мистецтва, психології творчості, історії, політики у періодичних виданнях. Йому належать твори: «Крим не тільки зона відпочинку» (у співавторстві) (1994 р.), «На пути в Европу» (1994 р.), «Опанас Заливаха. Вибір шляху» (1995 р.), «У пошуках берега» (1996 р.), «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут» (2013 р.).

Вершиною творчого злету Богдана Гориня на думку вітчизняних мистецтвознавців вважається оригінальний за композиційною побудовою та сюжетними колізіями публіцистичний есе-колаж «Святослав Гординський на тлі доби» (у 2-х книгах), що побачив світ 2017 року у видавництві «Ярославів Вал». Для висвітлення повноти життєвого й творчого шляху видатної особистості в українській культурі автор обрав жанр есе-колажу, який дав можливість паралельно з текстом помістити велику кількість ілюстративного матеріалу. Новаторськими засобами Богдан Гориньстворив неповторний, глибоко правдивий образ видатного українського художника, графіка, мистецтвознавця, поета, перекладача, журналіста, яким був Святослав Гординський. Це чи не єдина книга, яка з такою глибиною висвітлює життя і багатогранну діяльність феноменальної постаті української культури, життя і творчість якої тривала на чужині майже півстоліття.