Офіційний веб-сайт

Епічний роман «Амба» у трьох томах

Автор(-и): Влад Землянин (Володимир Карпенко) / Розділ:

Епічний роман «Амба» у трьох томах, автор: В.Карпенко (літературний псевдонім Влад Землянин), видавництво: «Асмі» (м.Полтава), рік видання: 2015.

 

Епічний роман «Амба» Влада Землянина

 

«Психологізм ‑ на рівні Достоєвського! Куди тому Солженіцину! Таке уміння дається від Бога!», ‑ зауважив письменник Володимир Малик про роман «Амба» Володимира Карпенка, написаний 1965-1971 рр. А провідний критик України Володимир Базилевський зазначив: «Перший том «Амби» прочитав не відриваючись. Забув про свою причетність до критики: не робив поміток, що зазвичай роблю. А це означає, що повністю підпав під Вашу письменницьку владу» («Літературна Україна», №22 від 17 червня 2010 року, Відкритий лист письменникові В.Карпенку «Від концтабору ‑ до зони на волі»).

Три речення письменника Володимира Малика, якого у нас усе частіше називають українським Дюма, та враження провідного критика України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Базилевського вміщують для освіченого й вдумливого читача такий вибуховий заряд слів та почуттів, що не потрібні довгі пояснення щодо якості епічного роману «Амба».

Тому, на нашу думку, роман «Амба», що чекав понад чверть століття стежки до серця поціновувача не чтива, а справжньої літератури для душі і роздумів, заслуговує найвищої в Україні літературної відзнаки. Відомий полтавський письменник і літературний критик Микола Костенко ще 2000 р., працюючи над створенням книги «Тропами царя зверей», роман «Амба», детально аналізуючи твір, назвав його романом-епопеєю, а за визначенням завідувачки кафедри української літератури Полтавського національного педуніверситету імені Володимира Короленка Віри Мелешко, цей твір ‑ узагалі перша і єдина до цього часу епопея в українській літературі.

Володимир Карпенко (псевдонім Влад Землянин) у романі «Амба» показав соціально-політичне тло не лише фактично, формально, як сталінський режим знищував кращих людей того часу, а показав, чому це сталося, як дійшла цього партія, що таке сталінський режим, що таке сталінський соціалізм у його деталях. А деталі автор роману передав інструментарієм глибокого художнього аналізу тієї епохи і подій того часу.

За підрахунком Миколи Костенка, у творі Володимира Карпенка понад 500 діючих осіб (!), які заплетені в складний сюжет. Усі вони так чи інакше проявляють себе не просто в розмовах, а в діях дуже гостро соціальних.

Герой України, дисидент Іван Дзюба так написав про роман: «Письмо густе і точне. І життя взяте широко. Це не роман про табори, а про людей взагалі. Хоч жорстокий табірний побут постає дуже зримо, предметно і психологічно насичено. Які характери, які долі! ‑ весь час думається: скільки людських сил і талантів марнується, як страждає людська природа, катована самою людиною. А постійна фізична і психологічна боротьба людини з людиною не на життя, а на смерть, ‑ і системи з усіма ними... Драматизм втечі і драматизм переслідування, ловитви («погони») накладаються одне на одне і показують міру таланту й артистизму людини в мистецтві самознищення. І це ‑ частина «тайги» з її жахіттями, таємницями й красою. Тайга, глибоко пережите, ‑ теж дійова сила роману. «Мирні» сцени теж зворушують».

У своєму романі Володимир Карпенко зробив аналіз наслідків XX з'їзду партії ‑ конкретного рубежа, по суті від якого починається відлік нової історії колишнього Радянського Союзу. Підсумком і прямим наслідком XX з'їзду партії став розпад Радянської імперії. Письменник і показав, як це позначилося на свідомості та підсвідомості пересічних людей, керівників табірної системи, звичайних артільників отієї артілі, яку «охрестили» Гулагом.

На думку деяких критиків, роман «Сад Гетсиманський» Івана Багряного (про в'язницю) та роман «Амба» Володимира Карпенка (про табір) тісно дотикаються один до одного і навіть доповнюють один одного. Ці два твори, як і «Колимські оповідання» Варлама Шаламова, ‑ жахливі документи історії, зображені різнобарвним художнім словом.

Доктор наук з державного управління, учасник АТО, депутат Полтавської обласної ради IV-VII скликань Петро Ворона вважає: твори Володимира Карпенка нині «як матеріали для нового посткомуністичного Нюрнбергу-2». Тому епопея, повторюємо, і припадала пилом понад чверть століття, про що свідчать документи.

Роман «Амба» озброює сучасників нечуваними знаннями про майже потойбічне життя ‑ пекло, про реальне існування якого людство попереджав великий Данте. Представлена епопея ‑ грізне попередження про смертоносно-згубні задуми всесвітнього економічного маховика і земного жовто-зеленого диявола. Духовні нікчеми, яких «величають» холодними і тривожними словами: номенклатура або можновладці ‑ без національностей! їх мрії ‑ необмежена влада ‑ і мета споконвіку незмінні: за будь-якої гри історії утримувати цю владу, щоб маніпулювати свідомістю народу й завзято будувати табори для інакодумців, повертаючи людство до стану печерних часів чи космічного пилу. Життя продовжується за влучною формулою автора роману «Амба»: «На жаль, в усі часи при всіх «цезарях» і релігіях в ім'я народу, задля народу, руками народу і з мовчазної згоди народу протягом тисячоліть винайшли батіг та гільйотину, кулю та шибеницю, атомну бомбу й лазерну зброю, концтабір... Та хіба все перелічиш?!».

Роману «Амба», певно, належить місце у низці епічних художніх творів завершальної стадії літератури символічного реалізму. Назва роману-епопеї ‑ багатозначна. Так величають уссурійського тигра. У моряків і злодіїв це слово означає «кінець», «смерть». Це й табірне прізвисько головного героя роману ‑ Макара. Та найважливіше ‑ в назві втілена езоповою мовою ключова ідея твору: амба ‑ кінець неправедного діла в масштабах держави. Людства. Останнє значення сьогодні звучить, як ніколи, на злобу дня. Але не звинуваймо автора епопеї у політичній кон'юнктурі, адже цю назву він знайшов у середині 60-х років минулого століття. Керівник дипломної роботи студента Московського літінституту Володимира Карпенка Борис Зубавін був упевнений, що «Амба» без «ножиць» цензора не побачить світу і через 100 років. Цей прогноз був озвучений у далекому 1971 році.

Події роману розгортаються у XX столітті. Головний герой ‑ українець за походженням, чистий душею хлопець Макар. Зеленомудра тайга стала йому другою матір'ю, а її крилаті та чотирилапі мешканці ‑ братами. їх і довелося боронити юнакові від порушників закону, що мали серце, холодно-байдуже до живої краси. Захищати слабкого, скривдженого, бути людиною за будь-яких обставин учив Макара дід, мисливець-тайговик із козацьким корінням з України. Згідно з холодною буквою закону юнак ‑ убивця, хоча загальнолюдська мораль, з огляду на екстремальність ситуації, виправдовує подібні вчинки.

Неабияку мужність виявив вихованець тайговика на зоні: ризикуючи життям, захищав скривджених. Макар-Амба своїми вчинками мимоволі сіяв у таборі зерна чистої духовної екології, нагадуючи напівміфічних слов'янських богатирів, казкових непереможних героїв.

На думку Петра Ворони, «Макар ‑ це своєрідний збірний портрет тих незламних українців, які не корилися системі, як і сам автор роману, і система їх не змогла перемогти... Художній образ полтавця Макара увібрав у себе героїку козацького лицарства, січової звитяги і дідівського подвигу в роки Другої світової...».

 

 

З подання Комунальної організації Центр дозвілля «Водограй» с.Нижні Млини Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA