Офіційний веб-сайт

Дилогія «Холодноярські тризуби або Пригоди Якоба Штофке в Україні», «Хочу спокою, світла, миру і добра»

Автор(-и): Микола Павленко / Розділ:

Дилогія «Холодноярські тризуби або Пригоди Якоба Штофке в Україні» та «Хочу спокою, світла, миру і добра», автор: Микола Павленко, видавництво «Видавничий центр «Просвіта», рік видання: 2018.

Висунуто Національним музеєм літератури України.

 

Дилогія «Холодноярські тризуби або Пригоди Якоба Штофке в Україні», «Хочу спокою, світла, миру і добра» Миколи Павленка

 

Українець Іван Супоня і німецький солдат Якоб Штофке - головні герої історико-пригодницької кіноповісті письменника, в якій йдеться про участь німецького солдата в експедиційному поході кайзерівських військ, запрошених в Україну гетьманом Павлом Скоропадським. Похідний лад німців нагло обірвали українські повстанці в холодноярському лісі. Усі вояки німецького загону полягли, окрім Якоба Штофке. Читач довідається про неймовірну розв'язку зустрічі німецького піхотинця Якоба Штофке й українського повстанця-лісника Івана Супоні, які знаходять порозуміння в найскладніших обставинах виключно на гуманних людських почуттях: українець не може не порятувати беззахисну поранену й голодну людину, хоча формально це - його ворог. Скалічена, безпорадна людина, навіть якщо вона у формі німецького солдата, заслуговує на співчуття. Іван Супоня не лише рятує Якоба, а й доправляє його до німецького гарнізону. «Той, хто врятує одне життя, - той врятує світ» - стверджує твір Миколи Павленка. Він проникнутий людською щирістю, в ньому автор майстерно змальовує і передає гуманістичну суть людських відносин у горнилі війни. Повість, закроєна на цінностях добра, злагоди й миру, закликає до толерантного ставлення, вчить поваги і любові до людини за будь-яких життєвих обставин. Друга повість дилогії М.Павленка «Хочу спокою, світла, миру і добра» - це сторінки щоденника спільника гетьманської варти, який фіксує в ньому думки, що їх повторять в іншому формулюванні очільники незалежної України через вісім десятиліть: «Росія - це Росія, а Україна - це Україна, і дороги цих самостійних держав розійшлися назавжди».

Російськомовний  український офіцер-гетьманець уже після Першої світової зрозумів, що «більшовизм - страшніше будь-якої зарази. Ти його женеш у двері, а він до тебе лізе у вікно».

Документальні записи невідомого офіцера засвідчують, як українці, котрі прагнуть здобути Україну, незалежну від Росії, воюють один проти одного. Це протистояння триває і в нашому сьогоденні.

Герої творів М.Павленка існують в усі часи, навіть у непрості сьогоднішні, бо їхня поведінка завжди приваблює читача, оскільки вона завжди соціальна, побудована винятково на гуманних людських почуттях і завжди на користь добра.

Автор виробив власний самобутній стиль оповіді, характерними ознаками якого є чиста, добірна і барвиста мова, відсутність авторської дидактики, вміння тримати увагу читача впродовж усього твору. Органічною частиною, окремим «героєм» твору є Природа, яка завжди виступає в єдності з людиною, з подіями, підкреслює, а почасти і створює настрій персонажів твору. Можна лише захоплюватися і дивуватися, скільки яскравих і неповторних відтінків і фарб знаходить автор для відтворення довколишнього світу, в якому відбуваються події твору. Цю гармонію автор навчає нас бачити і берегти в наших душах.

Сьогодні, коли суспільство зазнає часових перемін, читачеві, усім нам так необхідне слово майстра, здатне вносити в наше життя добро і високі моральні цінності, захищаючи право кожного на людську гідність, додаючи нам сили для протидії злу і ненависті. Те, що так необхідне нам нині і що так переконливо і талановито утверджує в своїх творах письменник Микола Павленко.

 

З подання Національного музею літератури України

Дух Міжчасся, або Людина поза часом

http://slovoprosvity.org/2019/12/27/dukh-mizhchassia-abo-liudyna-poza-chasom/

 

Лист підтримки

Як стало відомо з інформаційних джерел, серед висунутих на здобуття Шевченківської премії є й відомий наш письменник Микола Павленко, який запропонував на розгляд свою масштабну прозову дилогію. Його повісті «Холодноярські тризуби, або Пригоди Якоба Штофке в Україні» та «Хочу спокою, світла, миру і добра» пов'язані єдністю задуму і присвячені 100-річчю відродження української державності. Йдеться в них про недостатньо ще вивчені сторінки національно-визвольної війни в Україні перших десятиліть минулого століття. Автор досить рельєфно і художньо переконливо відображає непрості стосунки німецького солдата і нещадних у бою, а водночас милостивих і гуманних до беззахисного ворога наших повстанців. Такі незвичні колізії відкривають перед автором широкий простір для психологічного маневру та достовірного відтворення людських доль і характерів. І тут Микола Павленко, можна сказати, є першопрохідцем.

Я давно знаю і завжди з великим інтересом сприймаю оригінальні за формою і глибокі за змістом прозові твори цього випробуваного майстра слова. А тому вважаю, що Микола Григорович Павленко цілком заслуговує найвищої національної відзнаки.

 

Петро Перебийніс, лауреат Національної премії України

імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України

18.10.2021

 

 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA