Офіційний веб-сайт

ЧЕБАНИК Василь Якович

(художник-графік, Заслужений діяч мистецтв України)

 

Чебаник Василь Якович ‑ народився 5 серпня 1933 року в с.Клішківці Хотинського району Чернівецької області. У 1963 р. закінчив Київський державний художній інститут за спеціальністю «Художник-графік».

Чебаник Василь Якович ‑ відомий в Україні та за її межами художник-графік, заслужений діяч мистецтв України. Працює в галузі книжкової графіки, мистецтва шрифту, інтролігації (мистецтво створення книжкової оправи). Оригінальний інтерпретатор образів літературної класики, втілених в офорті, а також гравюрі на пластику. Створив неповторні, самобутні композиції написів, у яких шрифт виконує інформаційну та образно-естетичну функції.

Особиста художня практика митця у книговидавничій сфері, його суттєвий вплив на виховання молодих талантів, майстер-класи, форуми і конференції з питань розвитку культури рукописного шрифту відчутно вплинули на розвиток культури шрифту в Україні. На цьому шляху він є продовжувачем традицій, закладених видатними художниками Г.Нарбутом та В.Кричевським.

Вільний майстерний рисунок, графічна експресія, переконлива образність, глибока проникливість у змістово-стильову тканину і сутність літературного твору стали прикметними рисами Василя Чебаника як автора ілюстрацій до численних книжкових видань. Особливо близькими його таланту і світовідчуттю є поетичні твори українських поетів: «Голосіївська осінь» М.Рильського (1985 р.), «Так ніхто не кохав» В.Сосюри (1987 р.), «Десь на дні мого серця» П.Тичини (1991 р.) та ін.

Нещодавно художник закінчив роботу над створенням та втіленням проекту «Графіка української мови», суть якого полягає в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці. Основні твори: ілюстрації та оформлення книжок ‑ «Камінний господар» і «Досвітні вогні» Лесі Українки (1963 р.), «Сонети» В.Шекспіра (1966 р.), «П'єси» О.Корнійчука (1969 р.), твори О.Гончара (1975 р.), «Собор Паризької Богоматері» В.Гюго (1976 р.), «Нічні роздуми старого майстра» М.Бажана (1976 р.), «Голосіївська осінь» М.Рильського (1985 р.), «Так ніхто не кохав» В.Сосюри (1987 р.), «Десь на дні мого серця» П.Тичини (1991 р.); серія листівок-портретів «Класики української літератури» (1966 р.); серія видань «Перлини світової лірики»; розробки з геральдики й атрибутики для Національного університету Києво-Могилянська академія (1993-1994 рр.).

Проекту «Графіка Української мови» («Абетка») Василь Чебаник присвятив останні десятиліття своєї діяльності (висунутий на Нацпремію 2019 р.НСХУ). Його основою є ідея створення державного шрифту, який базувався б на історичних українських почерках і виконував роль національного державного атрибуту та засобу самоідентифікації нації. «Український шрифт повинен стати візуальним зображенням української мови, її чарівної мелодії», ‑ вважає Василь Якович. Вже у назві «Графіка української мови» закладена ідея візуально ідентифікувати українську мову відповідно втраченої гармонії: слов'янська мова+слов'янська абетка. Це надасть Україні обличчя деокупованої суверенної держави, зі слов'янською мовою і відродженою абеткою, оновленою на сучасному європейському рівні.