Офіційний веб-сайт

Борис Антоненко-Давидович «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки»

«Видавництво гуманітарної літератури», м. Київ, 2005 р., 559 с.

ISBN 966-96500-3-8

Вступне слово Л. Бойка

 

Анотація

У збірці художньої прози українського письменника, раніше з відомих причин замовчуваного і який лише посмертно став лауреатом Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка, але по праву може вважатися класиком української літератури, йдеться здебільшого про події і долі сумні, драматичні, а то й трагічні. Адже життя він «вивчав» у сталінських таборах, у яких пробув майже 20 років. Однак із щонайважчих випробувань письменник виніс глибоко вистраждану, а не сліпу віру в незнищенність людської доброти, в торжество справедливості, правди.

 

Леонід Бойко, кандидат філологічних наук:

«Борис Дмитрович ніколи не пнувся на літературний Олімп, не спокушався керівними посадами. Так само не був надміру честолюбним і не замислювався над питанням про своє місце в літературі. Він просто чесно і вперто «тягнув плуга» на довгій ниві, а щодо визначення свого місця в письменстві, то слушно вважав це справою критиків, літературознавців і читачів. За всіх часів і обставин його бентежило тільки одне: прагнути писати так, щоб мати право сказати своїй музі Шевченковими словами: «Ми не лукавили з тобою» і «в нас нема Зерна неправди за собою...». Він вважав: саме «в цьому, незалежно від діапазону й калібру письменницького хисту, є найбільша моральна й творча втіха кожного митця».