Бажан Микола Платонович

Поет, критик, перекладач, публіцист, державний і громадський діяч.

Народився: 26.ІХ(9.Х) 1904, м. Кам’янець-Подільський, тепер Хмельницька область.

Помер: 23.ХІ 1983, м.Київ.

Освіта: Навчався 1920—21 у драматичній студії «Кийдрамте», 1921—23 — у Київському кооперативному інституті, 1923—25 — у Київському інституті зовнішніх відносин.

Наукові ступені та звання: академік АН УРСР з 1951.

Кар’єра: 1926—29 Микола Бажан очолював журнал «Кіно». 1929—32 — редактор на Київській кіностудії художніх фільмів. 1943—48 — заступник Голови Ради Міністрів УРСР, 1953—59 — голова правління Спілки письменників України, 1957—83 — головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (УРЕ, з 1988 — ім. М. П. Бажана).

Твори: Перші поезії Миколи Бажана, датовані 1919, 1923—24 («Руро-марш», «Імобе з Галаму», «Про жито й кров»). Перша збірка віршів Миколи Бажана «17-ий патруль» (1926) , зб. «Різьблена тінь» (1927), збірник «Будівлі» (1929). Микола Бажан створив низку невеликих поем: «Розмова сердець» (1928), «Гетто в Умані» (1929), «Сліпці» (1929), «Число» ( 1931); «Смерть Гамлета» ( 1932); «Трилогія пристрасті»  ( 1933); «І сонце таке прозоре»( 1934). Помітне місце у творчості Миколи Бажана посідає поема про С. М. Кірова «Безсмертя» (1935—37). Микола Бажан створив цикли «Грузинські поезії», «Узбекистанські поезії», «Бориславські оповідання» (1939—40), вірші, що увійшли до збірки «Ямби» (1940), поеми «Мати» (1938), «Батьки й сини» (1939), збірки «Сталінградський зошит» (1943), поема-фреска «Данило Галицький» (1942), цикл «Київські етюди» (1945), збірки «Англійські враження» (1948), книги «Біля Спаської вежі» (1952), книги «Міцкевич в Одесі» (1957), «Італійські зустрічі» (1961), «Чотири оповідання про надію» (1967; присвячені режисеру-новатору Л. Курбасу), «Уманські спогади» (1972), «Нічні роздуми старого майстра» (1976), «Нічні концерти» (збірник «Карби», 1978). Свої враження від зустрічі в Умані з Київським драматичним театром («Кийдрамте») Микола Бажан відобразив у поемі «Дебора» (1978) і спогаді-есе «В світлі Курбаса» (1982). У доробку Миколи Бажана — спогади про театральний процес 20—30-х pp., роздуми про театральні явища 70—80-х pp. У перекладі Миколи Бажана у Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка йшла вистава «Звичайна справа» польского драматурга А. Тарна (1954), в Київськоиу театрі музичної комедії — оперета «Кето і Коте» В. Долідзе (1939), у Київському театрі опери та балету — опери «Даїсі» З. Паліашвілі (1938), «В бурю» Т.Хренникова (1939), «Князь Ігор» О. Бородіна (1952), «Війна і мир» С. Прокоф’єва (1956), «Хованщина» М. Мусоргського (1963), «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1964, 1975), лібрето яких українською мовою майстерно переклав Микола Бажан.

 Про злочини минулого, про його репресивний тягар, але водночас і про уроки морального й духовного протистояння їм йдеться у поемі Миколи Бажана «Політ крізь бурю» (1964). В українській літературі це один із перших творів про долю покоління «дітей репресованих».

Він написав багато статей про здобутки українського кіно 20—30-х pp. та засади так званого поетичного українського кіно (60—70-і pp.), творчість Ю. Яновського в кіно («Майстер залізної троянди», 1979), індивідуальні особливості кінорежисерської роботи І. Кавалерідзе, Ф. Лопатинського, творчий метод так званих кіноків (Дзиґи Вертова, М. Кауфмана, Б. Цейтліна), про діяльність кінохудожників А. Петрицького, В. Кричевського, оператора Д. Демуцького, про майстрів українського екрана (А. Бучму, С. Шкурата, С. Свашенка, М. Надемського, П. Масоху, Д. Капку та ін.). Серед кіносценаріїв: «Алім» (1926), «Микола Джеря» (1927, за однойменною повістю І. Нечуя-Левицького), «Пригоди полтинника» (1928, за оповіданнями В. Винниченка), «Студентка» (у співавторстві), «Квартали передмістя» (обидва — 1929), «Рік народження 1917», «Марш шахтарів» (обидва — 1932), «Мокра пристань» (1932, у співавторстві), «Катерина» за поемою Т. Шевченка (1937), «Серця двох» і «Пристрасть» (у співавторстві з Ю. Яновським).

Микола Бажан — автор спогадів-есе про польського письменника і театрального діяча Я. Івашкевича, драматургів М. Куліша, О. Корнійчука, художників К. Білокур, М. Глущенка, грузинську скульпторку Т. Абакелію, польського і українського піаніста Л. Мюнцера. Вірш Миколи Бажана «Клятва» (1941) став основою однієї з частин ораторії «Жовтень» К. Данькевича (1957), кантати «Клятва» Ю. Мейтуса (1941). Твори Миколи Бажана використано у вокально-симфонічних поемах «Данило Галицький» Б. Крижанівського (1945), «Ораторії-баладі» С. Файнтуха (1965). Перу Миколи Бажана належать публіцистичні статті, есе, мемуарні нариси: «О. Довженко. Нарис про митця» (1930), «Люди, книги, дати. Статті про літературу» (1962), «Путі людей» (1969), «Думи і спогади» (1982).

Як головний редактор УРЕ Микола Бажан дотримувався засад офіційної ідеології, проте домагався від партійного керівництва дозволу на вміщення статей про проскрибованих українських діячів культури — О. Архипенка, І. Падалки, братів Михайла і Тимофія Бойчуків та ін.

Микола Бажан — визначний майстер художнього перекладу. Видатним культурним досягненням є його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Ш. Руставелі (1937), який вважають найкращим з-поміж усіх перекладів поеми. У перекладах Миколи Бажана зазвучали українською мовою твори О. Пушкіна, В. Маяковського, поеми «Фархад і Ширін» A. Навої і «Давитіані» Д. Гурамішвілі, лірика грузинських поетів, вірші Р. М. Рільке, А. Міцкевича, Ю. Словацького, а також Й. В. Гете, Й. X. Ф. Гельдерліна, Г. Гейне, Ц. К. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. Тагора та ін. поетів.

Твори Миколи Бажана перекладено багатьма мовами народів світу. Прижиттєві та посмертні видання: «Твори» (т. 1—4, К., 1974—75); «Доробок. Вибрані поезії» (К., 1979); «Твори» (т. 1—4, К., 1984—85); «Люди. Книги. Даты» (М., 1968); «Избранное» (М., 1974); «Избранные произведения» (т. 1—2, М., 1984). Поет. твори Б. ілюстрували В. Татлін, М. Дерегус, Г. Гавриленко, B. Чебаник та ін. Портрети поета створили З. Толкачов, Д. Шостак, С. Григор’єв, М. Сар’ян, І. Макогон. За творами Миколи Бажана на українському телебаченні 1983 знято т/ф «Київські етюди» та «Нічні концерти» за участю автора та акторів В. Івченка і Б. Ступки; документальний к/ф «Межа» (1993).

З ініціативи і під науковим керівництвом Миколи Бажана видано Українську Радянську Енциклопедію у 17-ти (1959—65) і 12-ти (1977—85, українською та російською мовами) томах, «Історію українського мистецтва» (т. 1—6, 1966—68; Державна премія УРСР, 1971), «Шевченківський словник» (т. 1—2, 1976—77) та ін.

Книгою перевидання вибраного «Микола Бажан. Політ крізь бурю» (К., 2002) Шевченківський комітет започаткував «Бібліотеку Шевченківського комітету», почав репрезентативне перевидання творів Шевченківських лауреатів.

Відзнаки: заслужений діяч науки УРСР з 1966, заслужений діяч мистецтв Груз. РСР з 1964, народний поет Узбецької РСР з 1968, Герой Соц. Праці (1974). Ленінська премія, 1982; Державна премія СРСР, 1946, 1949; Державна премія УРСР 1971; Державна премія Грузинської РСР, 1937.