Офіційний веб-сайт

Академік Григорій Логвин: «…нове можна внести лише в тому разі, якщо знаєте майже все старе»

Фрагмент рецензії на книгу «Між навігаційними щоглами. Профілі українських мистецтвознавців» Андрія Пучкова (видавництво «Дух і літера», м.Київ, 2019 рік).

 

Одним з тих, хто зробив помітний внесок у розвиток українського мистецтва й архітектури, був академік Академії архітектури, лауреат Шевченківської премії Григорій Логвин. Цій неординарній особистості у вітчизняному архітектурознавстві присвячено багатосторінковий мистецтвознавчий нарис, в якому детально аналізується чималий творчий доробок маститого мистецтвознавця. Зокрема, в ґрунтовному дослідженні Логвина «По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки», подано комплексне студіювання середньовічних міст України. Як зазначає Андрій Пучков, ця книга стала для української культури своєрідним статутом, в якому ретельно задокументовано найвизначніші архітектурні пам’ятники Придніпров’я, Північного Лівобережжя, Волині, Галичини, Поділля, Буковини, Слобожанщини, нині вона ‑ бібліографічний раритет.

Та не лише цим уславився Григорій Логвин. Аналізуючи віхи його біографії, насиченої багатьма подіями, автор книги згадує, як ще в 1965 році вчений став ініціатором створення Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, в основу діяльності якого була закладена благородна ідея ‑ зберегти для нащадків духовні й матеріальні скарби культурної спадщини минулих віків. На початку 90-х його наукова діяльність, що тривала понад півстоліття була гідно поцінована державою: Григорій Логвин удостоївся Національної премії України імені Тараса Шевченка за монографію «З глибин. Гравюри українських стародруків XVI-XVIII ст.» та за цикл наукових праць з питань українського мистецтва й архітектури <…>.

Що стосується нарису-портрету Григорія Логвина, то автор додав до нього рідкісний аудіо-запис інтерв’ю, здійсненого ще за життя провідного українського архітектурознавця, якому, до речі, належить така мудра думка: «Творчість узагалі полягає в тому, аби нове щось внести, а нове можна внести лише в тому разі, якщо знаєте майже все старе».

 

Автор: Т.Головко

 

Довідково

Логвин Григорій Никонович (роки життя: 1910-2001) ‑ мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства (1968 р.), з. д. м. України з 1996 р., з. арх. України (1999 р.). Навчався: 1931-1934 роки ‑ у Харківському художньому інституті, 1938-1941 роки ‑ у Московському інституті образотворчих мистецтв. Автор близько 200 наукових праць з історії давньої української архітектури, монументального та станкового живопису, книжкової мініатюри, ужитково-декоративного мистецтва, скульптури і дерев’яної народної архітектури: «Украинское искусство X-XVIII вв.» (М., 1963 р.), «По Україні» (К., 1968 р.), «Софія Київська» (К., 1977 р.; українською, російською, англійською, французькою, німецькою мовами), «Киев» (М., 1960, 1967, 1982 роки), «Чернииговский Новгород-Северский. Глухов. Путивль» (М., 1965 р., 1980 р.), «Украинские Карпаты» (М., 1973 р.), «З глибин. Давня книжкова мініатюра XI-XVIII ст.» (К., 1974 р.; англійською мовою – 1977 р.), «З глибин. Гравюри українських стародруків 16-18 ст.» (К., 1990 р.), дослідження про Софійський собор у Києві та Київ, мистецьку школу X-XII ст. (1993-1995 роки). Участь у підготовці колективних видань ‑ «Нариси історії архітектури Української РСР» (К., 1957 р.), «Історія українського мистецтва» (т. 2-З, 1967-1968 роки). Премія Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Аквареліст, фотограф (всі книги ілюстровані авторськими фотографіями). Григорій Логвин   був надзвичайно відданий історії українському церковному живопису та архітектури, склав реєстр таких пам'яток і звернув увагу влади на їхнє хижацьке руйнування. Список церков та інших історичних будівель, які перебували під загрозою знищення, разом із відповідним листом М.Т.Рильського був переданий до ЦК КП України. Це була одна з перших акцій на захист української культури. Григорій Логвин розповідав шістдесятникам про українське мистецтво, організовував подорожі по Україні за маршрутами, де збереглися найцікавіші пам'ятки архітектури. Премія імені М.Грушевського (1990 р.). Автор спогадів про Аллу Горську «Подорожуючи Україною» в книзі «Алла Горська. Червона тінь калини. Листи. Спогади. Статті» (К., 1996 р.).

Шевченківська премія 1993 року за монографію «З глибин. Гравюри українських стародруків XVI- XVIII ст.» та цикл наукових праць з питань українського мистецтва і архітектури.