Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», м. Київ, 2015 р., ISBN 978-966-518-683-0

Упорядники Оксана Забужко, Лариса Масенко (вступне слово)

Анотація

У книзі вибраних есеїв і розвідок Юрія Шевельова ‑ найвидатнішого українського гуманітарія XX століття, славіста зі світовим ім’ям ‑ автор постає передусім як політичний мислитель, блискучий аналітик своєї доби. Ця збірка є хронікою вивільнення непересічної особистості з випарів найядучішої системи радянського тоталітаризму, історія особистого вибору позиції інтелектуального опору в епоху пристосуванства, поєднана з проникливим аналізом колективної долі українців в імперській системі всеохопної соціальної й національної уніфікації та державного терору.

До збірки ввійшли есеї й розвідки Ю.Шевельова, написані впродовж: тривалого часу ‑ від 1940-х років, початків його еміграційного життя на Заході, до 1990-х, коли ім’я і творчий доробок автора стали відомими в Україні. Культурологічну й політологічну тематику останніх його розвідок, опублікованих уже на батьківщині, можна загально окреслити під заголовком одного з есеїв, хоча й присвяченого іншій країні, ‑ «Незалежність ‑ і що завтра?».

Видання розраховане на широке коло читачів.

Доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» Лариса Масенко:

«Збірник, який пропонується увазі читачів, за задумом упорядників, має представити Шевельова як політичного мислителя, талановитого аналітика своєї доби. Україна, яку Шевельов залишив під час Другої світової війни, завжди залишалась у центрі наукових зацікавлень і пошуків ученого. Водночас прив’язаність до своєї колишньої батьківщини і закоріненість у її історико-культурний ґрунт поєднувались у його особі з Універсальною освіченістю, засвоєнням європейської філософії й способу мислення. До своїх духовних вчителів Шевельов відносив таких мислителів, як Освальд Шпенглер, Ортега-і-Ґассет, Бенедетто Кроче. З-поміж українських діячів найбільш близьким йому світоглядно був В’ячеслав Липинський, засновник державницької школи в українській новітній історіографії».