Художній фільм «Брати. Остання сповідь» кінокомпанії Pronto Film, створеного 2013 року. Автор сценарію і режисер Вікторія Трофіменко, оператор-постановник Ярослав Пілунський, художник-постановник Владлен Одуденко, виконавці головних ролей Олег Мосійчук і Віктор Демерташ.

Висунуто Національною Спілкою кінематографістів України.

Художній фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофіменко, Ярослава Пілунського, Владлена Одуденка, Олега Мосійчука і Віктора Демерташа.

«Брати. Остання сповідь» ‑ український драматичний фільм, знятий дебютанткою Вікторією Трофіменко за мотивами роману шведського письменника Торгні Ліндгрена «Джмелиний мед». Стрічка розповідає про долю двох братів-гуцулів Войтка і Станіслава, які доживають віку в гірському селі в Карпатах. Вони ледь не усе життя ненавиділи одне одного і змушені були змагатися між собою в усьому. З дитинства брати жили дружно, аж доки не з’явилася дівчина, яка змусила їх замовчати один до одного на 40 років. Але одного дня до їхнього села з лекціями на християнську тематику приїжджає письменниця. Вона стає сполучною ланкою між двома братами, сенс життя яких ‑ у протиборстві: хто довше проживе і не потішить другого своєю смертю...

Вікторія Трофіменко ‑ одержала освіту: за спеціальністю «менеджер туризму» (КНУКІМ, 2006 р.) та «режисер» (КНУТКТ імені І.Карпенка-Карого, 2014 р.).Її студентські роботи «Велика подорож», «В пошуках щастя» та інші брали участь у конкурсних програмах міжнародних кінофестивалів у Греції, Ісландії, Росії та Україні. Як режисер зняла 45-хвилинні документально-постановочні фільми на телеканалі СТБ: «9 життів терориста Якова Блюмкіна», «Три любові батька Махно», «Професор Віктор Петров», а також документальну стрічку «Повернення» за власним сценарієм (виробництво РІМР Ілхі ‑ ЦК). Вікторія Трофіменко також є автором сценаріїв фільмів «Вірка» (знаходиться у виробництві), «Ополонка», «Брати. Остання сповідь», телесеріалу «Гарний поганий мент» (8 серія).

Ярослав Пілунський ‑ 1997 р. закінчив операторський факультет КНУТКТ імені І.Карпенка-Карого (майстерня С.Лисецького). З 1997 по 2012 р.р. зняв як оператор понад 500 музичних кліпів та рекламних роликів. З 2003 року працює як оператор-постановник в ігровому кіно. Серед його фільмів: серіали «Дух землі» (реж.В.Янощук, 2003 р.), «Бункер, або вчені під землею» (реж. А.Дулерайн, С.Корягін 2006 р.), «Інді» (реж. О.Кириленко, 2007 р.), «Помаранчева любов» (реж. А.Бадоєв, 2007 р.), «Ґудзик» (ТВ, реж. В.Тихий, 2008 р.), «Червона шапочка» (ТВ, реж. С.Горов, 2009 р.), «Свєта» (реж. В.Тихий, 2010 р.), «Мадемаузель Живаго» (реж. А.Бадоєв, 2011 р.), «Серце моє, Астана» (альманах, реж. Є.Кончаловський, С.Дебіжев, А.Голубєв, Р.Абдрашев, Е.Пльман, Д.Гані, Ф.Шаріпов, А.Узабаєв та інші, 2011 р.), «Вій 3D» (реж. О.Степченко, 2012 р.), «Брати.Остання сповідь» (реж. В.Трофіменко, 2013 р.).

Владлен Одуденко ‑ навчався у РХСШ імені Т.Г.Шевченка. 2000 року закінчив театрально-декораційне відділення Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (педагоги ‑ О.Бобровніков, Д.Лідер, О.Бурлін).

2003 року вступив до Національної спілки художників України, а 2009 року за рекомендацією Міжнародної конфедерації спілок художників стажувався в Cite internationale Des arts(Городок мистецтв, Франція, Париж).

У 2010 р. В.Одуденко був висунутий на премію «Телетріумф» в номінації «художник-постановник телевізійного серіалу» за військову драму «Паршиві вівці».

2016 року обраний членом Європейської Кіноакадемії (European Film Academy).

Олег Мосійчук ‑ виконавець однієї з двох головних ролей у 1979 році закінчив акторське відділення Дніпропетровського театрального училища, а у 1994 році ‑ режисерський факультет КНУТКТ імені І.Карпенка-Карого.

З 1979 по 1991 рр. працював актором та режисером у театрах Луцька, Тернополя, Рівного.

З 2004 року ‑ головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Т. Шевченка. За свої театральні роботи Олег Мосійчук був удостоєний премій імені М.Садовського, «Коронація слова» та інших.

Талановитий драматичний актор з виразною зовнішністю був помічений кінорежисерами. Серед його кіноробіт: «Вир», «Далі польоту стріли», «Один в полі воїн» (режисер і виконавець однієї з ролей), «Дідочок», «Це було під Рівним», «Стрімголов», «Любима вчителька», «Брати. Остання сповідь». Роль Войтка у «Братах» вражає багатством психологічної характеристики, точністю малюнку ролі.

Віктор Демерташ ‑ виконавець однієї з двох головних ролей, відомий кіноактор ‑ яскрава постать у вітчизняному кіномистецтві. Після двох років служби в армії він 1967 року вступив до найпрестижнішого на той час кінозакладу ‑ ВДІКу. По закінченні інституту був зарахований до акторського штату Київської кіностудії художніх фільмів імені О.Довженка.

Ще на другому курсі В.Демерташ дебютував у кіно, і одразу головною роллю ‑ у фільмі «Канікули в раю». Великий успіх у глядачів мала стрічка «Багато галасу даремно» («Мосфільм») за комедією В.Шекспіра. Балтазар у виконанні  Демерташа вирізнявся  особливою вишуканістю малюнку, високою технікою.

Загалом у доробку В.Демерташа понад 100 ролей, майже 40 з них ‑ це ролі першого плану: Левко у фільмі «Майська ніч», Франсуа у «Капітані Немо», Міхел у картині «Марина», Алоїз у «Спокуті чужих гріхів». Плідна творча співпраця пов’язувала актора з відомим режисером Юрієм Іллєнком: чорт у фільмі «Лісова пісня. Мавка», князь Мал у «Легенді про княгиню Ольгу» та ін.

З подання Національної Спілки кінематографістів України