Офіційний веб-сайт

Українські поети були кандидатами на Нобелівську премію 1967 року

У списку кандидатів на Нобелівську премію у номінації «Література» в 1967 році були присутні одразу три українські поети – Павло Тичина, Іван Драч і Ліна Костенко. Ці кандидатури були висунуті засновником Гарвардського інституту україністики Омеляном Пріцаком. Однак Нобелівський комітет сприйняв цю пропозицію як «прохання з політичним підтекстом», що передбачала «спеціальну мовну експертизу, яку складно було здійснити».

Про це стало відомо у вівторок, 2 грудня ц.р., після оприлюднення Шведською академією архівних документів. Перелік номінантів зберігається в таємниці 50 років.

Крім того, на Нобелівську премію з літератури 1967 року була висунута і кандидатура російського письменника Костянтина Паустовського.

Всього в оприлюдненому у вівторок переліку 70 імен, у т.ч. Семюель Беккет, Луї Арагон, Альберто Моравіа, Хорхе Луїс Борхес, Пабло Неруда. Безпосередньо перед початком голосування Шведська академія обговорювала кандидатури японського письменника Ясунарі Кавабата (отримав премію 1968 року), англійського прозаїка Грема Гріна і англо-американського поета Уістена Х’ю Одена.

Премію отримав гватемальський письменник і дипломат Анхель Астуріас «за яскраве творче досягнення, в основі якого був інтерес до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки».

Нагадаємо, що кандидатури на престижну нагороду мають право пропонувати члени Шведської академії й аналогічні установи інших країн, професори з лінгвістики і літератури, лауреати премії попередніх років і голови письменницьких організацій.

Щороку у жовтні академія розсилає 600-700 запрошень своїм колегам з різних країн світу, щоб вони запропонували кандидатів на Нобелівську премію. Зробити це потрібно до 31 січня, щоб Шведська академія впродовж весни змогла виділити у цьому переліку спочатку 20 найбільш достойних письменників, а потім скоротити його до п’яти. За літо члени академії ще раз повинні ознайомитися з творчістю номінантів, щоб обговорити їхні кандидатури восени.

Ім’я майбутнього володаря найпрестижнішої у світі нагороди до останнього моменту тримається в суворій таємниці. Самі члени Нобелівського комітету з літератури під час обговорення кандидатур використовують не справжні прізвища поетів і письменників, а видумані псевдоніми. Приміром, англійського драматурга Гарольда Пінтера називали «Гаррі Поттером», а француза Жана-Марі Густава Леклезіо ‑ «Шатобріаном».

Вибір Шведською академією лауреата літературної премії, як і премії миру, традиційно викликають найбільші суперечки в громадських і експертних колах. Вже найперший лауреат 1901 року – французький поет і есеїст Сюллі-Прюдом – був сприйнятий надто неоднозначно. Група діячів культури королівства на чолі з письменником Августом Стрінбергом (до неї входили також письменниця Сельма Лагерлеф і художник Андерс Цорн) виступили тоді проти рішення Шведської академії, яка, на їхню думку, повинна була преміювати Льва Толстого – як найбільш вагомого представника світової літератури.

Джерело: capital.ua

Переклад: Т.Головко