Твір «Душе моя» Симфонічні варіації на теми А. Веделя (2010 р.) для симфонічного оркестру композитора Юрія Іщенка висунуто Національною спілкою композиторів України

Твір «Душе моя» Симфонічні варіації на теми А. Веделя (2010 р.) для симфонічного оркестру композитора Юрія Іщенка

«Душе моя» Симфонічні варіації на теми А. Веделя  ‑ є крупномасштабним, високохудожнім твором. Релігійно-філософський зміст, утвердження православної етики стають основним смисловим стрижнем симфонічних варіацій.  Характерна для творчості Ю.Іщенка філософська лірика, оптимістичність світосприйняття, ствердження загальнолюдських цінностей знаходить своє втілення й у «Душе моя». Драматургія варіацій побудована на русі від темряви, страждання до Преображення та світла.

У творі Ю. Іщенко вбудовує тему А. Веделя у власну мову, що дає ґрунт до подальшого її розвитку. Побудова композиції варіацій базується на різноманітних перетвореннях тем та їх інтонацій, вона характеризується логічністю та оригінальністю розвитку, що призводить до низки різноманітних кульмінацій, які підкреслюють драматургічні вузли твору.

Юрій Якович Іщенко ‑ широковідомий український композитор, педагог, дослідник, кандидат мистецтвознавства, професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, заслужений діяч мистецтв України.

Він є автором більш ніж 300 різножанрових творів. Серед яких 3 опери, 7 симфоній, 12 вокальних циклів, 5 камерних кантат, 37 сонат та 14 концертів для різних інструментів, 16 струнних квартетів тощо.

Музика композитора регулярно звучить не тільки в Україні, але й у Європі (Англія, Німеччина, Болгарія, Македонія), у Америці (США, Канада, Бразилія). Твори Юрія Іщенка увійшли до програм класів камерного ансамблю музичних училищ та вищих навчальних закладів України, а музика для дітей постійно звучить у музичних школах.

Як композитор Ю. Іщенко є спадкоємцем шкіл двох видатних українських майстрів ‑ А. Штогаренка (педагог по класу композиції в консерваторії та аспірантурі) та Б. Лятошинського. Тому природним є питома вага в творчості композитора, з одного боку, великих симфонічних концепцій, з іншого ‑ сплав у музичній мові характерних національних та сучасних ідіом.

Саме про національне коріння творчості Ю.Іщенка свідчить українська тематика значної кількості його творів, звернення до тем і текстів Т. Шевченка (чотири хори без супроводу, камерна кантата «Кобзареві думи», симфонічна поема «Тополя», солоспів «Заворожи мені, волхве» та ін.) тощо.

Серед масштабних оркестрових творів композитора виділяється форма симфонічних варіацій, в якій на даний момент написано своєрідний триптих: «Хваліте Господа з небес» (симфонічні варіації та фуга на теми М. Березовського); «Душе моя» (симфонічні варіації на теми А. Веделя; «Херувімська» (симфонічні варіації та фуга на тему Д. Бортнянського). Створення своєрідних авторських симфонічних коментарів до творчості найвідоміших українських композиторів XVIII‑ початку XIXст. є безпрецедентним випадком у сучасній українській академічній музиці, що свідчить й про оригінальність композиторського підходу, й про його національне самоусвідомлення, й про продовження традицій української духовної музики.