Роман «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»; автор Катерина Мотрич.

Висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім.Тараса Шевченка.

Роман «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор» Катерини Мотрич

Це гостросюжетний роман про Україну, сьогоднішню, колишню і дуже-дуже древню. Про Україну Христової долі, яка ось уже понад тисячу літ тяжко й трагічно виборює свою державу і втрачає її через одну і ту ж болячку: «сліпих поводирів для сліпих». Прагнення волі в народу, прагнення власної держави у всі століття було потужнішим, ніж вміння її втримати, це стало каменем спотикання, коли зневіра низів переходить у стан антагонізму з верхами, і хронічно не збувається «Україна понад усе» та «Україна для всіх».

Роман ‑ своєрідний літопис трагічної й величної історії України, героїчного духу народу, що сколихнув світ. Її непростої долі, її планетарної місії на межі двох цивілізацій ‑ європейської й азійсько-московської. Він наповнений героями-майданівцями, справжніми особистостями-патріотами, які воскресили і козацький ген, і борців Холодноярської Республіки, і воїнів УПА. Це осанна високому українському Духу, який викликав у світу потрясіння. І майданівці, і ті, що пройшли Іловайськ, бої в Аеропорту й у Дебальцевому ‑ нескорені витязі, діти волі, які вибирають смерть в ім'я України, в ім'я свободи.

Письменниця Катерина Мотрич укотре в своїй творчості ставить одвічне запитання: коли ж розсиплеться і щезне ця Голгофа, ім'я якій «Раша». І коли ж Україна вийде на свій Фавор. Відповідь криється у надто простому й логічному: коли народяться інші люди, інші покоління, очищені від скверни вчорашнього й нинішнього дня, коли національне древо зцілиться від гнилизни, коли забудеться огидне слово «корупція», за якою стогони й зубожіння народу. І коли зникне останній раб-злодій, який відчуває на собі просту мудрість інків ‑якщо вигребеш із рідної землі, відбереш у рідного народу все, то зрозумієш, що «гроші не можна їсти».

В романі галерея образів, упізнавані події Майдану, війни на Донбасі, і попри його негативні образи, сповнений героїкою сущих днів. У ньому багато болю і болючої правди, а ще красивих, справжніх людей і тих сакральних величин української Душі і Духу, у які Творець вклав Своє натхнення. Саме це й переконує, що українська нація велика й велична, здатна гідно і навічно посісти своє, Богом дане, місце під сонцем. Роман у цьому переконує, дає віру, надію і сповнений любові до України й українців. Справді, він своєрідний літопис, де героїчне й трагічне, величне й нице переплелися воєдино. Роман викликав великий резонанс у читачів. Він заслуговує на те, щоб його вивчали у школі, заслуговує на високе пошанування.

З подання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка