Офіційний веб-сайт

Публіцистичне видання «Дід Петро»

Автор(-и): Олександр Михайлюта / Розділ:

Публіцистичне видання «Дід Петро», автор: Олександр Михайлюта.

Висунуто Всеукраїнською громадською організацією «Професійна спілка «Журналіст України».

 

Книга «Дід Петро» Олександра Михайлюти

 

Унікальним планетарним явищем є Петро Дементійович Утвенко (1922-2004 рр.), уперше відкритий для широкої преси журналістом і письменником Олександром Михайлютою далекого 2002 року. За життя він допоміг понад 300 тисячам стражденних, допомагає й нині. Біоенергетик і ясновидець, відомий як Дід Петро із Дивина, був просто феноменом. А Борис Олійник якось зазначив: «Він ‑ великий захисник України... Було б правильним, якби книга про нього дійшла до кожної української родини. Його справа того варта». Йдеться про книгу «Дід Петро».

Автор у живій, динамічній манері емоційно розповідає як жив і лікував Дід Петро в своєму рідному селі Дивин Брусилівського району на Житомирщині. В нього бували перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький та вся тодішня верхівка республіки, але звичайних людей приймати йому забороняли. Народний медик змушений був ставити на ноги хворих, від яких офіційна медицина відмовлялася, напівлегально. Додамо, що поріг його хати переступали й І.Плющ, О.Мороз, В.Литвин, В.Ющенко, Маршал авіації батько жінки-космонавта Є.Савицький, легендарний С.Ковпак та інші генерали і адмірали. Свого часу діда Петра зманювали перебратися в США, де люди з такими здібностями ‑ на вагу золота, саме вони посприяли створенню надсучасних технологій, у тому числі військових... Чи є в нього послідовники? Є.

Іноді черга до нього сягала 4 кілометрів, саме на таку відстань розтягувалися вервечка легкових автомобілів із тими, хто мріяв потрапити на прийом нашого світила нетрадиційної медицини. А ще ж він – кавалер орденів Слави, удостоєний двох медалей «За відвагу» під час Другої світової, а ще він зусиллям волі спиняв на передовій німецькі танки... Дивин ‑ справді свята земля. Вона, переконує автора, дала Україні у часи великого лихоліття неймовірну особистість, справжнього провідника Світла в епоху Пітьми. Дала, щоби він як давньогрецький бог Атлант утримав на своїх зранених, але дужих плечах упродовж усього немилосердного XX століття українську вісь життя.

Маючи потомствене козацьке коріння (десь у приховуваних від нас колишніми режимами літописах зблиснуло ім'я чернігівського сотника Утвенка) і звичайних батьків-хліборобів, Петро Дементійович отримав благословення Всевишнього на сокровенні знання Космосу, на могутню силу розуму і нечуваного досі, не зафіксованого в жодній хроніці чи то стародавнього Єгипту, чи то претензійного Риму та суперечливого Єрусалиму володіння біоенергетичним полем.

Понад п'ять тисяч листів-відгуків отримав О.Михайлюта на свою книгу, адже правдиво та емоційно передав характер П.Д.Утвенка, розкрив його неоціненну роль у нашому бутті. Дрож пробирає душу й тіло, коли осмислюєш недосяжну ні для кого велич нашого Діда Петра. Його планетарна велич тільки нині починає потроху відкриватися спантеличеній рідній Україні, спантеличеній політичними кукурікалами всіх мастей і часом незрозумілоговіросповідання. Його велич починає відкриватися зазомбованому нав'язливими ідеями глобалізму людству, глобалізму, з його хитромудрими та згубними устремліннями до так званого «золотого мільярда обраних».

Коли ховали Папу Римського Павла-Іоана II, екзальтовані віряни вигукували в телекамери провідних телеканалів світу: «Святий!», «Святий!..». Ведучий-богослов із особливим благоговінням коментував, що вище римське духовенство справді може дочислити новопреставленого Папу до когорти святих, якщо буде доведено бодай три факти зцілення ним людей.

Замовчуваний офіційною пропагандою СРСР наш Дід Петро зцілив понад 300 тисяч стражденних, і потік документальних підтверджень самих же зцілених не припиняється котрий рік, та українські урядники і церковники ніяк не осміляться самостійно віддати Петрові Дементійовичу Утвенку бодай такі почесті, яких удостоїлася болгарська провидиця Євангелія Дмитрієва (баба Ванга). А це ‑ кілька книг величезними тиражами, документальні фільми, дослідницький інститут, музей та храм у її селі.

Автор доносить до людства важливу інформацію: для П.Д.Утвенка не було різниці: прийшов до нього міністр чи робітник, генерал чи рядовий, професор столичного університету чи двірник із Недригайлівки, росіянин чи татарин, європеєць чи африканець. Бо він у кожному бачив людину передовсім.

Великий українець усіх часів, великий Знавець земних і космічних матерій, він прагнув звільнити усіх без винятку від недуг і вад, попередити про загрозу, відвести злі наміри. Постать його викликає величезне захоплення від Закарпаття до Луганщини, від Криму до Чернігівщини... А окремі примірники книги полетіли в США і Канаду, Росію, Бразилію і Австралію, твір перекладено англійською і німецькою мовами.

Ніхто ніколи ніде не сказав про Діда Петра поганого слова. Народ уже визнав його своїм Святим. Адже Петро Дементійович, опріч зцілення, ( а лікував він і задавнені жіночі хвороби, і виразки, і найтяжчі форми захворювань внутрішніх органів, і хвороби хребта) вселяв і вселяє надію, чисті помисли і волю до життя. Та маємо згадати і поневіряння, яким несть числа і яких зазнав Петро Дементійович від тоталітарного режиму, від клану служителів зла. Йому всіляко забороняли практикувати і піддавали насмішкам, переслідували досить витонченими методами.

Він ‑ і народний цілитель, і віщий Боян, і мудрець, і пророк, і філософ, і володар незбагненно потужних біофізичних властивостей. Ось таким постає у публіцистичному слові майстра, яким є О.Михайлюта, справжній народний Герой нашого часу.

Автор, знаючи про часті відвідини діда Борисом Олійником, упрохав поета відгукнутися кількома рядками про геніальну і світлу людину саме для цієї книги:

...Настане день скорботи світової

І попливе у лодії труни

За вічний круг і пруг останній воїн

Великої священної війни.

Душа солдата в потойбічнім краї

Повільно рушить на суворий звіт

І від осколків давніх перед раєм

Дугами спеки заячить у світ.

І сам Петро зачудування повен

З небаченої досі дивини

У Всеблагого запитає: «Хто він?»

І Бог відкаже: «Це - останній воїн

Великої священної війни»

Ти відчини йому ворота, Петре,

І грішного до раю запроси,

Він на землі зазнав такого пекла,

Що я його простив на всі часи»

Останній залп прониже тишу гостро

І в щемну мить, як сирота в сльоту,

Таку печаль відчують час і простір,

Що навіть кутий з каменю апостол

Ледь стримає за вією сльозу...

Книга, як і сама постать Діда Петра, пройнята духом добра і оптимізму. Майже 200 держав ‑ у атласі світу. В кожній державі є свої пошановувані видатні діячі культури, науки, медицини. Та ніде нема і не було такої унікальної особистості, такого сильного біоенергетика, провидця і зцілителя як Дід Петро із Дивина. Слава йому нині і повсякчас.

Зазначимо, що автор книги О.Михайлюта удостоєний премії «Незалежність» Київської спілки журналістів, має Почесну Грамоту Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом», Почесну Грамоту Кабінету Міністрів України «За вагомий внесок у розвиток української журналістики», нагороджений орденом «За заслуги» III ст. за підготовку та випуск колективної збірки сучасних авторів «Сатирична сотня діє або Путлєр капут» (2016 р.), тираж якої безоплатно був переданий воїнам АТО.

Просимо високодостойних членів Шевченківського комітету підтримати наше подання.

 

З подання Всеукраїнської громадської організації «Професійна спілка «Журналіст України» 

Коментарі