Парк мозаїчно-керамічних скульптур на Пейзажній алеї в м.Києві, автор Костянтин Скритуцький, роки закладання парку: 2006-2016.

Висунуто експертом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Іваном Рябчієм.

Парк мозаїчно-керамічних скульптур на Пейзажній алеї в м.Києві Костянтина Скритуцького

Створення великого комплексу мозаїчно-керамічних скульптур на Пейзажній алеї у місті Києві було першим і найяскравішим прикладом мистецького ненасильницького спротиву свавіллю Системи. Костянтин Скритуцький зміг протиставити уседозволеності місцевих чиновників старої доби, зухвалості грошовитих забудовників та репресивному апарату єдиний і ‑як виявилось ‑непереборний засіб: своє мистецтво. Скульптури Костянтина Скритуцького на Пейзажній алеї ‑це поєднання його особистого таланту, глибинних традицій українського ужиткового мистецтва, організації зовнішнього середовища, поєднання декоративних форм та сучасних технологій. Він ‑справжній амбасадор українського мистецтва у світі. Місце, на якому скульптор Костянтин Скритуцький створив парк мозаїчних скульптур, було приречене на зведення чергового прикладу несмаку ‑хмарочосу, який знищив би не лише краєвид Пейзажної алеї, а й усього Старого Києва. Але після появи перших скульптур та завдяки їхній очевидній мистецькій цінності, на захист творів піднялась громада. І забудовники відступили! Нині парк мозаїчно-керамічних скульптур на Пейзажній алеї нараховує 75 об'єктів. Найвідоміші з них ‑фігури химерних казкових тварин, містичні коти з розкритими пащами, мозаїчні фрукти, фігури Маленького Принца, Аліси та Янголяток.

У міжнародних путівниках Україною твір Костянтина Скритуцького посідає перше місце серед сучасних об'єктів туристичної привабливості. А у загальному списку поступається лише древнім київським церквам. Упізнаваність робіт і кількість їх цитувань вражає. Видатний італійський скульптор і художник Луїджі Серафіні (автор всесвітньо відомого «Кодекса Серафіні») спеціально приїздив до Києва для ознайомлення з роботами Костянтина та назвав їх «українським Новим Світом», запропонувавши спільний проект Європейська зірка, відомий литовський скульптор Вайдас Рамушка, створив у Литві спеціальний з'їзд скульпторів для зустрічі колег з талановитим українцем.

Костянтином Скритуцьким створено сучасний «бренд-бук» Києва. Мозаїчні панно на Пейзажній алеї, на вулицях Стрілецькій, Великій Житомирській, Саксаганського вже стали частиною сучасної візуальної культури міста, витискаючи собою зразки несмаку ‑ гігантські і потворні рекламні борди. Таким чином, мистецтво Костянтина Скритуцького, творця міського середовища, ‑яскравий приклад ненасильницького мистецького спротиву не лише забудовникам, але й «викрадачам» нашого з вами візуального простору.

Роботи скульптора оригінальні і неповторні. Його унікальна техніка ‑поєднання всього спектру матеріалів (кераміки, бронзи, мозаїки, металу, деревини, бетону) ‑свідчить про універсальність майстра у мистецтві поєднання непоєднуваного, на перший погляд, матеріалу.

Костянтин Скритуцький є автором унікальної мозаїчної скульптури в Криму. Скульптурну композицію «Хмаринка Волошина» розташовано на центральній площі набережної Коктебеля, біля музею цього видатного киянина. Ця робота була надзвичайно популярною серед туристів і містян. Після окупації Криму табличку біля скульптури було знищено через те, що вона була українською мовою.

Громадянська позиція К.Скритуцького невіддільна від його космополітичних поглядів. Він є автором, напевно, найемоційнішого сучасного пам'ятника серед монументів, що розкривають тему Голокосту, трагедію Бабиного Яру. Створений ним ‑власним коштом, на прохання єврейської громади Києва, ‑обеліск «Дорога смерті» (на розі вулиць Дорогожицької та Мельникова) є місцем скорботи та збору щорічної ходи у річницю трагедії. Емоційний і лаконічний монумент, виконаний з бетону, викликає емоційний катарсис навіть у людей поза темою.

Успіхи у міжнародних проектах у співавторстві з Федором Баландіним демонструють зрозумілість для іноземців творчих рішень Скритуцького. Проект мозаїчного парку «Бат-Бат» у новій столиці Казахстану Астані є однією з візитівок міста. Під нього було виділено ділянку у центрі Астани.

Копія однієї зі скульптур Пейзажної алеї прикрашає славетний квартал Монмартр у Парижі, а меморіал видатному бельгійському письменнику Марселеві Тірі був визнаний Королівською академією Бельгії кращим втіленням образу великого фламандця. Серія мозаїчних скульптур «DhalaHors» та «12», присвячена українсько-шведським стосункам, є об'єктами «mustgo» для скандинавів, котрі прибувають до України. Інтерактивна мозаїчна скульптурна композиція «Рояль Шопена» на вулиці Хмельницького є українсько-польським проектом, присвяченим 200-літтю композитора. На прохання посольства Чехії Костянтин Скритуцький створив меморіальну дошку видатному письменнику і політику Вацлаву Гавелу, яку було урочисто відкрито на однойменному бульварі в Києві міністрами культури України і Чехії.

Окремою сторінкою у творчості К.Скритуцького є культурна співпраця з Францією та іншими франкомовними країнами. Створення пам'ятника Анні Київській, який було урочисто встановлено біля древнього західного шляху з Києва до Європи на Львівській площі, стало подією міжнародного значення. На відкритті пам'ятника були присутні посли усіх країн Євросоюзу. Передчуття і творча інтуїція, яка примусила творчій тандем Скритуцького-Баландіна з 2013 року просувати ідею встановлення пам'ятника та заснувати вже культовий міжнародний фестиваль «AnnedeKievFest», підготували міжнародну спільноту до остаточного визнання Анни Київської саме українською історичною особою. Відповідна офіційна заява прозвучала з вуст президента Французької Республіки Емманюеля Макрона. Ще одним вагомим свідченням політичної волі Франції є офіційна передача авторської репліки пам'ятника Анні Київській громаді міста Тулуза. Мерія найдинамічнішого інноваційного міста Франції проявила цю ініціативу, виділивши для встановлення скульптури надзвичайно престижний майданчик у «серці» старого міста.

Образ Анни Ярославни втілено в бронзі, у вигляді маленької княжни, 8-річної киянки, яка тільки починає пізнавати цей світ. Вийшовши на простір, за браму міста Ярослава, вона вдивляється у старий битий шлях. Шлях свого майбутнього. Погляд і статура маленької дівчинки, дитячість і шляхетність злилися у неповторний образ. Лаконічна фігура у короні з квітів та дитячі долоньки, які міцно стискають Євангеліє, славнозвісну книгу, подарунок батька, великого князя Ярослава, єдину збережену донині книгу з його легендарної книгозбірні.

Особливо варто відзначити, що всі твори К.Скритуцького виконані позабюджетним коштом, методом спільно кошту, за допомогою меценатів або шляхом самофінансування. Явважаю, що К.Скритуцький потребує державного визнання у вигляді Національної премії імені Т.Г.Шевченка. Цей талановитий митець потребує нашої підтримки саме зараз, в пору його творчого розквіту.

З подання експерта Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Івана Рябчія