Офіційний веб-сайт

Музична програма «Сестри Тельнюк: наш Шевченко»

Автор(-и): Галина Батьковська та Леся Репецька / Розділ: Музичне мистецтво

Музична програма «Сестри Тельнюк: наш Шевченко», рік оприлюднення: 2015 рік. Автори: Галина Батьковська та Леся Репецька.

Висунуто членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, журналістом, публіцистом Юрієм Макаровим.

 

Музична програма «Сестри Тельнюк: наш Шевченко» Галини Батьковської та Лесі Репецької

 

Сестри Тельнюк – явище в українській культурі, з цим навряд чи хтось сперечатиметься. Безумовно, Галина й Леся ‑ не перші, хто намагався поєднати провідні жанри світової популярної музики з українським змістом, але мало в кого це виходило так органічно й переконливо. В цьому сенсі взірцевою спробою є концертна програма «Наш Шевченко» з піснями на тексти Кобзаря, яку вперше було представлено 14 листопада 2015 р. на каналі «UA: Перший».

Я бачу декілька причин, чому саме ця спроба гідна отримати найвищу офіційну оцінку держави:

1. Це справжній Шевченко ‑не осучаснений, а просто сучасний, навіть надсучасний. В світлі численних «майданних» і «постмайданних» спроб вставити Кобзаря в контекст сьогодення, аж до часами заздалегідь провокативних маніпуляцій з його портретним образом (як удалих, так і не надто) «Наш Шевченко» сприймається без найменшого зайвого пафосу, без претензій на мистецький жест заради жесту, а саме як природне бажання звернутися до коріння в драматичний для країни й нації час.

2. З музичної точки зору це напрочуд переконливо. Наявність у проекті Валентина Сильвестрова (його «Садок вишневий коло хати», спеціально присвячений сестрам, доповнює композиції, написані Галиною Тельнюк) ніби дає благословіння живого класика, а участь найавторитетнішого Володимира Сіренка, який виступив не лише в якості диригента, а й аранжувальника, означає своєрідний «знак якості», підтверджуючи стандарт як музичного матеріалу, так і культури виконання з точки зору академічної музики.

3. Це доступно й задовольняє запити найширшої аудиторії ‑ від експертів-гурманів до профанів, які без особливих претензій чекають «краси» й «душевності».

Справді це демократично, але без спрощення й профанації, завдяки передусім енергії, майстерності й харизмі виконавиць.

4. Це масштабно. Приємно, коли ресурси й енергія витрачаються не на дороге оформлення, спецефекти й, прости господи, «балет», а на досягнення необхідної мистецької якості, на запас художньої міцності.

5. На це є запит ‑ відвідання гастролей (в першу чергу, в прифронтовій зоні, але також і в різних містах України) і рейтинги трансляції доводять, що успіх в аудиторії можна здобувати талантом і фаховістю, а не пониженням планки та піаром.

6. Це не соромно представляти в світі в якості сучасного українського «експортного» продукту.

7. Це не випадковість: досліджуючи творчий доробок колективу, можна бути певними, що це логічне продовження попередньої творчості сестер і, що важить не в останню чергу, їхні подальші зусилля не скомпрометують звання лауреатів Національної премії імені Шевченка.

8. Це гідно наслідування. Хотілося би, щоб більш молода генерація українських музикантів, які шукають своє місце на масовій сцені, орієнтувалася на кращі зразки. Хай би це був арт-рок, а не копії російської і зросійщеної «попси».

 

З подання члена Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, журналіста, публіциста Юрія Макарова.

 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Введіть будь ласка симовли зображені на малюнку, щоб додати коментар.
Фото Капча
Введіть символи, які показані на зображенні.