Офіційний веб-сайт

Літературно-художнє видання «Спроба жити. Роман і повісті»

Автор(-и): Валерій Гужва / Розділ: Література

 

Літературно-художнє видання «Спроба жити. Роман і повісті», видавництво «Ярославів Вал», м. Київ, рік видання: 2010, автор: Валерій Гужва.

Висунуто Національною Спілкою письменників України.

 

Книга «Спроба жити. Роман і повісті» Валерія Гужви

 

Поріг української літератури Валерій Гужва переступив наприкінці шістдесятих років минулого століття. Дебютна його поетична книга «Дуель» (1969) була прихильно зустрінута читачами і критикою. В.Гужва на сьогодні автор більш як п’ятнадцяти поетичних книг.

Паралельно до поезії йшла наполеглива робота автора у царині прози. Перша повість «Сліпий дощ» (1983) вийшла друком у видавництвах «Молодь» і «Дніпро» (серія «Романи і повісті»). У журналах «Вітчизна» і «Київ» оприлюднені романи В.Гужви «Рай», «Стигма», «Привид Шекспіра», «Джокер», «Чек» та інші, низка повістей. Згодом романи і повісті склали корпус майбутніх книг, зокрема й книги «Спроба жити».

Проза В. Гужви ‑ і рання, і пізня ‑ яскраво сучасна. Виразно відчутний плин часу пронизує і книгу «Спроба жити». Книга позначена вольовою напруго, людське життя не спрощується до пласких схем. У романі «Спроба жити» ‑ картина нашого суспільства на зламі епох, коли Україна йшла до незалежності. Долі людей, їхні різновекторні настрої і дії, атмосфера перемін ‑ ось субстанція твору. У повістях, що увійшли до книги, ‑ непрості колізії в житті наших сучасників, їхні моральні боріння і пошук істини.

Прозу В.Гужви можна назвати урбаністичною в деяких її компонентах. Одначе й сільське коріння його роду озивається поінколи проникливими асоціаціями.

Психологічно точні деталі письма створюють настрій, наповнюють справжністю атмосферу прозового простору. Стислий у висловах, стилістично вибагливий, іронічний В.Гужва вирізняється своїм письмом у плині нашої сучасної прози. Книга «Спроба жити» далека від традиції «орнаментальної прози», вона позначена складністю і гостротою сьогодення. Схвальні відгуки про прозу В.Гужви містилися у статтях М.Слабошпицького, В.Базилевського, О.Гижі та ін.

Валерій Гужва прийшов в українську літературу у шістдесятих роках минулого століття і, разом із когортою нових літературних імен, жанрово зпозиціонувавши себе як поет. Зі збірки «Дуель» означилися пошуки свого голосу, тих його обертонів,що свідчили про наміри бути почутим у поліфонії поетичного слова. За кілька десятиліть вийшло чимало збірок В.Гужви, зокрема: «Імена», «Місто», «Розмова», «Темні меди», «Озеро», «Вертоград», «Порцеляновий янгол», «Люстро», «Апостроф» та інші. Критика загалом схвально сприймала ці книги. Відзначалася, так звана урбаністична манера письма автора. В.Гужва як поет ‑ лауреат премій імені В.Сосюри та В.Свідзінського.

Водночас В.Гужва серйозно заявив про себе як прозаїк. Перша його повість «Сліпий дощ» вийшла друком ще 1983 року і мала доброзичливу критику. Письменник тривалий час послідовно працює на ниві прози. Йому належать романи «Рай», «Стигма», «Привид Шекспіра», «Спроба жити», «Джокер», «Чек», повісті «Трофейний акордеон», «Проекція Меркатора», «Каскадери», «Лакейський вальс», «Божа трава», «Лузер» та інші. Новелістика В.Гужви була відзначена премією імені Ю.Яновського. Прозі письменника притаманний стиль, далекий від олеографії ‑ енергійний, пластичний, тематика наскрізно сучасна. Його проза ‑ це оригінальні сюжети, індивідуально яскрава стилістика, доторкання до суттєвих іпостасей життя людини і суспільства.

Книга В.Гужви «Спроба жити. Роман і повісті» була відзначена австралійсько-українською премією «Айстра».

Коментарі