Офіційний веб-сайт

Літературно-художнє видання «Посаг для приречених»

Автор(-и): Мирослав Лазарук / Розділ: Література

Літературно-художнє видання «Посаг для приречених», видавництво «Апріорі», м. Львів, рік видання: 2014, автор: Мирослав Лазарук.

Висунуто Всеукраїнською творчою спілкою «Конгрес літераторів України».

 

Роман-декалог «Посаг для приречених» Мирослава Лазарука

 

Роман у новелах «Посаг для приречених» Мирослава Лазарука ‑ значне явище в сучасному українському літературному процесі та в житті України у сьогоденні.

Перш за все варто відзначити актуальність твору. Хоча він був написаний дещо раніше, але його вихід ніби ознаменовував ті реальні події, що відбуваються нині в Україні під час неоголошеної війни Росії та її найманців-терористів, сепаратистів, одвертих убивць. їхні дії дуже нагадують те, що відбувається на сторінках роману, присвяченого визвольним змаганням українців у 40-50-х роках минулого століття. Методи окупантів, на жаль, не змінюються.

Автор спробував себе одночасно у трьох іпостасях, поєднавши художню прозу з біографічними деталями, публіцистикою. На першому плані ‑ молода людина у різних часових вимірах, адже твір своїм хронотопом сягає і початку позаминулого століття, і нинішніх днів.

Роман отримує схвальні відгуки з боку провідних українських критиків та літературознавців. Зокрема, Микола Ільницький пише у відгукові на роман: «...там багато особистого, а потім Ви відкрили це правдиво, сильно, зворушливо, але без надриву, без того навмисного бажання витиснути сльози ущербністю чи ще чимось незвичним. Мужність в протистоянні обставинам, що стали щоденністю. Чудова мова, де легкий наліт діалекту підкреслює природність. Є у Ваших новелах щось споріднене з поезіями Вашого друга Василя Герасим’юка, та врослість у гуцульський ґрунт, хіба що Василь ‑ у «горний» простір, у сферу сакрального як небесного, у Вас вона ‑ в самих людях. Для мене і Ваша, і його книжки були якимось духовним заспокоєнням у наш такий неспокійний час».

Лев Воловець із Львівщини підкреслює й таке: «Зі сторінок роману постає жорстока, оголена правда. Та чи може бути інакше? Якраз такої правди вимагало жорстоке життя. Дуже добре, що Ви написали роман у новелах: цей різновид жанру дав можливість показати пребагато подій, змалювати десятки героїв. Словом, відтворити життя якомога ширше і глибше ‑ в усьому його розмаїтті. Герої роману сприймаються як типові представники незнищенного українського народу. Ними керував дух нескореності й одвічне бажання справедливості. І нехай мовчать зрадники, рано чи пізно вони будуть викриті. Наші люди вистояли, бо з ними був Господь і Мати Божа. Саме через їхню опіку виживали в Сибіру й на Півночі у нестерпних умовах, ба навіть оживали мертві, аби й далі боротися разом із живими».

Відомий критик і поет Михайло Василенко, зокрема, відзначає: «Глибоко соціальний і гострий аспект цього художньо-документального роману-декалогу, що складається з десяти безперечно талановито написаних, виболілих автором новел. Вони наскрізно пов’язані однією з найболючіших тем українського національно-визвольного життя 30-50-х років ХХ-го століття і захоплюють увагу читача психологічною напруженістю сюжету, трагічністю людських родинних і загальнонаціональних почуттів у боротьбі з озвірілим ворогом.

М.Лазарук увиразнює свої високохудожні короткі хроніки-оповіді філософськими міркуваннями, сентенціями, діалектичними категоріями часу і простору. Адже той болісний час не перестає існувати у спраглій свідомості до волі й свободи як однієї української душі, так і цілого нашого народу».

Автор відгуку резонно запитує: «Так що ж нам лишається? Знову зброя, війна, кров і смерть ‑ оце наша воля і все наше життя блукань пустелею... незалежності...

«На кістках минуле наше, на кістках історія, на білих кістках наших предків».

А яке ж воно майбутнє? Кривавим сходить нині, в наш час. Тисячі загиблих у протистоянні з московитами, сотні пропалих безвісти. Тисячі поранених... Ось він національно-соціальний настрій і стан нашого поспільства. Історія йде на круги своя...

 

Про автора

Мирослав Лазарук ‑ відомий прозаїк, публіцист, есеїст, поет, перу якого належать твори «Птах самотній», «Збирачі маку, «Лепра. Інавгурація», «Посаг для приречених», есеїстичних творів «Микола Вінграновський. Степовий Сварог», про художника Петра Яковенка «Через терни до любови», яка свого часу вже висувалася на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. Найновіша його книга, що побачила світ на початку нинішнього року, роман у новелах «Посаг для приречених», яку Всеукраїнська творча спілка «Конгрес літераторів України» й висуває на здобуття Шевченківської премії за 2015 рік.

Мирослав Лазарук характеризується як активний творець не тільки літературного процесу, понад двадцять років він видає в Чернівцях громадсько-політичний, літературно-мистецький,науково-освітній квартальник «Буковинський журнал», котрий активно впливає на громадсько-політичне, наукове та літературно-мистецьке життя, очолює Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка, автор п’ятнадцяти книг поезії, прози, есеїстки, публіцистики, драматургії, літератури для дітей. Він ‑ лауреат багатьох літературно-мистецьких та літературних премій імені Івана Нечуя-Левицького, Павла Тичини, Ірини Вільде, Дмитра Загула, Сидора Воробкевича, «Князь роси» імені Тараса Мельничука та інших. 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA