Офіційний веб-сайт

Літературно-художнє видання «На подвір’ї Всесвіту»

Автор(-и): Микола Боровко / Розділ: Література

 

Літературно-художнє видання «На подвір’ї Всесвіту», видавництво «Ґенеза», м. Київ, рік видання: 2013, автор: Микола Боровко.

Висунуто Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.

 

Книга поезій «На подвірї Всесвіту» Миколи Боровка

 

Нова книжка Миколи Боровка «На подвір’ї Всесвіту» ‑ унікальне явище в сучасній українській поезії і не тільки в українській. Автор послідовно впродовж усього творчого життя (понад сорок років) утверджує й розвиває на національному ґрунті давню класичну форму вірша-рондель, який виник у Франції ще за середньовіччя. Усталена тринадцятирядкова структура під пером Миколи Боровка наповнюється глибоким змістом, видозмінюється, виграє всіма барвами рідного слова, засвідчує, що повтори рядків у ронделі суголосні приспівам-рефренам українських народних пісень.

Книжка Миколи Боровка «На подвір’ї Всесвіту» ‑ перша й до сьогодні єдина в українській поезії цілісна збірка різновиду ронделів. Це видання стало вагомим етапом багаторічних шукань автора в царині рідкісної класичної форми, його значною перемогою на теренах послідовного протистояння жанрово-строфічній розхристаності нашої лірики й помітним внеском до набутків сучасного віршотворення. Своєрідне зібрання творів із трьох злютованих воєдино канонічних строф засвідчило значущий етап життєвої й творчої зрілості автора. Воістину аристократичний рондель для нього ‑ поетична доля, той магічний кристал, який протягом років і років дає змогу по-своєму побачити навколишню дійсність, народне життя, його історію, відтворити образним словом нескінченні зміни й переливи вічного часопростору.

Микола Боровко пише свої твори під небокраями рідної землі. Звідти бачиться далеко ‑ і в минуле, і в майбутнє. Бачиться минуле народу й свого роду, його солона доля й світла душа. Це не перебільшення, а природна для Миколи Боровка система історичних та моральних координат. Система широкомасшабна, вивірена й виболена. У ній відбивається вміння і передати сутність давніх подій, і випрозорити високі ідеали, і побачити крізь тумани безпам'ятства одвічну красу, перед якою слід завжди благоговіти. Саме на цьому наголошує автор, коли вимальовує образ «сивої церкви» й возносить велике таїнство ‑ народження сина. Того сина, який може почути посвист половецького списа й вловити ходу історії. Заглиблення у її різнорідні шари так само органічне, як і занурення у власне дитинство.

Ліричний герой книжки «На подвір’ї Всесвіту» мовби тримає в чутливих пальцях золоту нить, яка, єднаючи різні епохи, веде до правитоків українства й українськості, їхньої неопалимої купини, тих стежок, на яких народ пролив не одну краплю крові. І тут постає ще один священний символ ‑ калина, яка розквітає під Києвом. Розквітає донині відтоді, як варязький конунг Олег став правити полянською землею. Згадуються в творах Миколи Боровка і Скіфія, і Аскольд, і ордища завойовників на Альті, і хитромудрі хозари... Висновок однозначний, стрілою спрямований проти новочасних манкуртів: «Перевеслами пам’яті дні перевито». Оповідь про них така українна, що душа виповнюється ясним степовим сонцем.

Возвеличення рідної землі і людини на ній ‑ перший, ще з минулого століття, і нині незмінний мотив у творчості поета. А другий ‑ несприйняття, заперечення, осуд руйнівного начала, опір нищенню краси й гармонії. У віршах Миколи Боровка домінує то мудра споглядальність («Всі кольори я душею сприйму»), то прохоплюються заклики чи самоспонуки («Сприймай цей світ відвертим і мінливим»), то зблискує щире зізнання: «Пручаються слова»... Усе це ‑ лише окремі грані світу, витвореного пам’яттю, уявою й любов’ю Миколи Боровка.

Чільне місце в книжці посідають роздуми про рідну мову, її життєпис, невичерпні скарби, долю й недолю. Автор, маючи в постійному запасі великий талант щирості, з року в рік, від збірки до збірки звертається до світочів духовності, зокрема до Шевченка, Франка та Павла Чубинського. Так, глибинним щемом перейнятий вірш «Лист Тараса Шевченка братові Івану». З ним перегукується рондель «Шевченко у Борисполі». Твори про світочів духу - то і твори про Україну, її минуле та сьогодення

Один із найулюбленіших прийомів поета ‑ постійні зіткнення реального й ідеального, високого й ницого, вічного й минущого. Саме використання його часто-густо стає передумовою народження відшліфованих словосполучень, влучних узагальнень: «Жорна часу перемелюють все: Княжий гонор і жебрацьку торбу»; «Хто палко любить ‑ той завжди страждає»; «І спішимо. І не встигаєм».

Микола Боровко дивиться на світ крізь магічний кристал естетики рідного краю, живе його традиціями та культурою, оберігає й випрозорює душу народною етикою. Вірші автора, ніби зігріті теплом латаної-перелатаної куфайки, збереженої ще із незабутніх шістдесятих років минулого століття, аж випромінюють доброту й сердечність, щирість і лагідність.

 

Про автора

Перший вірш написаний ще школярем і був надрукований у газеті «Баришівські вісті». Перша поетична збірка «Березень планети» вийшла у 1978 р. Потім побачили світ книги поезій «Земні турботи» (1987), «На межі літа» (1990), «Хатнище» (1992), «Ронделі» (1994), «Трубіж» (1996), вибрані поезії «Сповідь» (1997), «Ронделі» (2000), «Різдво весни» (2003), «Ронделі» (2003) з російським перекладом Леоніда Вишеславського, «Квіти мойого саду» (2006), двокнижжя: «Пергаменти літа» і «Крізь мене Альта протіка» (2008), вибрані твори у 2-х томах: «Хатнище Боянового роду» і «Ронделі» (2007), «Ронделі» (2010), «Галактика очей» (2012). Твори перекладені білоруською, болгарською, вірменською, грузинською, киргизькою, німецькою, російською, французькою мовами.

Автор ідеї та упорядник об’ємної книги «Благовіст» на хвилях Українського радіо», в якій зібрано матеріали різних випусків радіопередачі «Благовіст», що прозвучали в ефірі Українського радіо протягом останніх років.

Окремі добірки власних поезій, критичні статті, літературознавчі дослідження про Миколу Боровка друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Урядовий кур’єр», «Голос України», «Радянська освіта», «Освіта», «Освіта України», «Сільські вісті», «Робітнича газета», «Прапор комунізму», «Молода гвардія», «Нова Україна», «Центр уваги», «Витоки», «Київська правда», «Трудова слава», «Ринок Бориспіль», «Вісті», «Баришівські вісті»; журналах «Київ», «Дніпро», «Початкова школа», хрестоматії «Альта», краєзнавчому альманасі «Бориспільський край» (вип. 1, 2) тощо. Неодноразово брав участь у всеукраїнських науково-практичних конференціях, присвячених П.Чубинському, краєзнавчих «Краєзнавство як феномен історичного розвитку та державотворення України», педагогічних семінарах, читаннях.

Коментарі