Книги поезій: «Любити» (2018 р.), триптих: «Вінницька абетка», «Місто на В», «Південний пух», (2017-2018 роки), «Пташка» (2016 р.); автор: Сергій Татчин.

Висунуто Вінницькою міською письменницькою організацією, Вінницькою обласною організацією НСПУ, Громадським Об’єднанням «Русалка Дністровая».

Книги поезій: «Любити», триптих: «Вінницька абетка», «Місто на В», «Південний пух», «Пташка» Сергія Татчина

Вінницька міська письменницька організація пишається тим, що минулого року вже висували С. Татчина на здобуття  Національної премії ім. Т. Шевченка, і його книга «Пташка» була серед помітних фіналістів у підсумковому турі. Цього року до «Пташки» додаємо його триптих  «Вінницька абетка», «Місто на В», «Південний пух» і новий змістовний доробок поета – «Любити», виданий київським арт-видавництвом NEBO BOOKLAB PUBLISING.

Поет представляє свої золоті жнива, коли досвід і майстерність поєднались у гармонії, і сам Бог диктує авторові кращі свої одкровення. Промовиста назва «Любити» спонукає читачів слідувати за ліричним героєм С.Татчина і без будь-якого моралізаторства вчить любити жінку, батьківщину, оточуючий світ. Нібито екзистенціальні, на перший погляд, поезії, до речі, майстерно виписані як музично, так і технічно, насправді є хвалою звичайному життю, кожному прожитому дню, осанна Богові за радість жити, любити, творити.

Натомість трикнижжя  «Вінницька абетка», «Місто на В», «Південний пух»...  про те ж саме – незвичайне, неординарне, Богом дане життя, сповнене радощів і занепокоєнь, сподівань і вчинків.

Сергій Татчин – українець за духом та вінничанин за формою, його потужний вінницький бекграунд з українськими витоками дозволяє поету досягти глибинної впізнаваності окремих поетичних рефлексій, вплітаючи елементи подільської топоніміки в широкомасштабну й ущільнену, водночас, картину дійсності. Оця спресованість, динаміка сучасної інформаційної епохи дивує і захоплює автора, одначе не лякає. У його поезіях відчувається готовність приймати виклики й відповідати на них, шукати і знаходити пропоновані знаки часу в канві творчості, та формувати власні протосимволи й канони.

Відтак, усе це – єдина Книга Життя від Сергія Татчина, одного з  найпомітніших і найліричніших сучасних українських поетів, варта уваги і визнання, бо саме його творчість сьогодні, на наше переконання, досконало репрезентує Поезію, Мову, Україну.    

Вінницька обласна організація НСПУ:

Сергій Тачин – відомий вінницький літератор і художник. Його поетичні тексти спрямовані на виокремлення проблем духовного пошуку, формування особистісної ідентичності, трансляцію сучасних мультикультурних меседжів крізь пласти українського національного дискурсу. Такі завдання вимагають від автора особливої надчуттєвості, тонкощів сприйняття й глибини словесного малюнку.

Поетична книга «Любити» – чергове досягнення в авторському доробку. Семантика й текстологія цієї збірки абсолютно відповідають її назві – недарма саме любити: бо всі ці вірші, хоч про що би автор писав, безсумнівно, ґрунтуються на любові –  в усіх її різноманітних проявах. «Любити» – саме той золотий вогонь на маякові сучасної української поезії, що покликаний не тільки висвітлювати напрямок і шлях, а й освячувати цей простір, виводити і відновлювати словотворчість у статусі культу, де Любов – вже як Віра. Тому ця гуманістична сакральність текстів, що увійшли у збірку, проглядається в невеликих штрихах, акцентах, пошуках нових звучань, ритмів, у побожному ставленні автора до слова, його внутрішньої мелодики, його первинності.

Секрет цієї загальної любові очевидний і простий – він у вкоріненні автора в рідний край. Бо саме на особистому, зазвичай, формується позитивне і високе загальнолюдське. А тому поетичне трикнижжя  «Вінницька абетка», «Місто на «В»», «Південний Пух» – це теж про любов: від конкретної, людської – до божественної, універсальної. Трикнижжя ‑ ще й збірки, що привертають увагу вишуканим авторським оформленням, яке вивищує дані книги до статусу справжніх арт-буків, що посилює й акцентує загальний концепт збірок, до найдрібніших деталей прописаний і вивірений автором.

А збірка поезій «Пташка» – цілком природно завершує це подання, як книга яка отримала високу оцінку і увійшла до короткого списку минулого року. Це етапна книга у творчості автора, і вона містить у собі глибокі внутрішні зв’язки, авторські поклики й алюзії, що створюють унікальну систему координат на мапі цього поетичного світу. Виразний гуманізм поетичних творів, розмаїття тем, версифікаційна майстерність автора, висока простота етнічних ритмів і витончено аритмічна, новаторська силабо-тоніка «Пташки» – це те, що особливим чином актуалізує цю поезію, виводить її на рівень кращих взірців сучасної літератури.

Поезія Татчина, безумовно, є відмінним зразком літератури, сформованої на перетині культур, часів, століть і поколінь. Але, водночас, це явище до певної міри унікальне в нашому просторі, осібне і гідне відзнаки. У творчості митця, філософічній та сповненій алюзій і прихованих сенсів, позатим, є місце для простоти, щирості, якоїсь щасливої дитинності – а саме це і є ознаками непересічного таланту і справжності автора.

Громадське Об'єднання «Русалка Дністровая»:

Сергій Татчин – сучасний український поет і художник, творчість котрого відзначається особливим поєднанням автентичної традиції та новаторських візій, синтез яких творить особливий авторський світ митця.

«Любити» – його восьма за рахунком поетична книга. Тексти цієї книги формують особливу метафоричну канву, на яку органічно спроектовані самобутня лірика й образотворчість митця, його безумовна приналежність – у широкому сенсі – та, воднораз із тим, окремішність. Усе це дозволяє поету вільно почуватися в часопросторових координатах «тут і тепер», при цьому поєднуючи філігранну, чисту етніку з мотивами кібер-футуризму і авторської космогонії.

У творах, вміщених у книзі «Любити», відчитуються глибинні контексти, пов’язані з автентикою вінницького краю – терену, де міцно вкорінений автор. Ці зв’язки не завжди є очевидними при першому прочитанні – обсервація їх можлива за умови тонкого розуміння сутності авторського світобачення.

І саме любов, як рушійна сила всього – і як кінцева емоція – вкорінює автора в священне для нього місто над Бугом, що з таким трепетом деталізовано в трьох взаємопов'язаних поетичних книгах – «Вінницька абетка», «Місто на «В»», «Південний Пух». Вони передовсім вражають читача вивіреною логікою топонімічного дослідження, виразним естетичним (ба, навіть естетським!) наповненням, тонкими словесними і кольоровими сенсами.

На сторінках цього поетичного трикнижжя Татчин дивує і зачаровує, щедро ділиться власним талантом, дарує читачам відчуття причетності до чогось великого, не боїться визнавати власні хиби й смиренно очікувати: чи зрозуміють його; чи зможуть почути; чи приймуть на віру особливу метафізику й силу поезії, котра здатна піднятися над оточуючою дійсністю, й вивищити її до свого рівня.

Завершує перелік поетична книга «Пташка», яка отримала достойну оцінку минулого року і є довершеним епічним твором на загальному тлі авторського доробку. Унікальність «Пташки» в її особливій, надто рідко властивій поетичним книгам, епічності у поєднанні з мотивами персональної міфотворчості й космогонії. Варто окремо підкреслити справжній, не роблений патріотизм автора, його усвідомлену й недвозначну ідентичність, повсякчасний, невпинний духовний пошук. Духовність Сергія Татчина також особлива, автентична, пронизана неочікуваною метафоричністю й сміливими алегоріями.

Митець у своїх роботах працює на творення нового українського культурного простору, що намагалися здійснити його великі попередники в літературі, поети українського "розстріляного відродження в 20-их роках минулого століття, підкреслює первинність життєствердного, універсального начала, визначає утвердження основоположних цінностей людського буття як пріоритет власної творчості й надзадачу екзистенційної місії митця загалом.

З подання Вінницької міської письменницької організації, Вінницької обласної організації НСПУ, Громадського Об’єднання «Русалка Дністровая».