Офіційний веб-сайт

Книги «Шенгенська історія», «Сірі бджоли»

Автор(-и): Андрій Курков / Розділ:

Книги «Шенгенська історія», «Сірі бджоли»; автор: Андрій Курков.

Висунуто Харківським літературним музеєм.

 

Романи «Шенгенська історія», «Сірі бджоли» Андрія Куркова

 

Серед сучасних українських письменників Андрій Курков є одним із тих, чия творчість служить консолідації суспільства, залученню до здобутків літератури якнайширшої читацької аудиторії, але не лишається при цьому феноменом локальної значущості. Навпаки: Андрія Куркова, чиї тексти перекладені 36 мовами, з повним правом можна назвати обличчям української літератури у світі. Автор понад 20 книжок (як романів для дорослих, так і казок для дітей) і сценаріїв для художніх і документальних фільмів, Андрій Курков є членом ПЕН-клубу, лауреатом Європейської літературної премії, нагороджений Орденом Почесного Легіону Франції. Популярності письменника сприяє його активна життєва і творча позиція, участь у найважливіших культурних подіях, відкритість і готовність до діалогу, що особливо важливо нині, коли на діячів культури, в умовах девальвації довіри до політиків і суспільних діячів, покладено також місію відповідати на важливі питання доби. Творчість і діяльність Андрія Куркова свідчать про можливість європейського вибору України, конкурентоздатності нашої літератури, патріотизму, не зумовленого диктатом етнічної, мовної чи релігійної приналежності.

Попри те, що Куркова називають «письменником-єврооптимістом», у своєму романі «Шенгенська історія» (2016 р.; український переклад Євгена Тарнавського 2017 р.) він застерігає від ідеалізації безвізового режиму та говорить про міграційні ризики для України. Композицію роману складають сюжетні лінії трьох литовських молодих пар, які 2007 року збираються переїхати до Європи. Захват від свободи та відкритих кордонів Європейського Союзу швидко змінюється розчаруванням, адже ті, хто все-таки виїхали, не змогли реалізуватися професійно. Натомість пара, яка вимушено лишається на батьківщині, почувається значно щасливіше. Ще одна сюжетна лінія пов'язана з образом напівміфічного помічника литвинів Кукутіса ‑ одноногого мандрівника, який уже понад століття мандрує Європою та намагається рятувати співвітчизників, що потрапляють у скрутні ситуації. Колізії цього персонажа надають роману апокрифічного, притчевого звучання, поглиблюючи психологічний і філософський рівні актуальних сюжетів сьогодення.

Відповідним задуму є й авторський стиль, неспішна епічність якого дозволяє осмислити долі персонажів у контексті історії XX століття. Війни, тоталітарні режими, атмосфера тотальної несвободи стали тим підґрунтям, на якому зростали цілі покоління, тож зміни свідомості, вважає автор, є тривалим процесом.

«Шенгенській історії» невластивий прямолінійний пафос, заклики любити Батьківщину чи спроба проведення паралелей між Литвою та Україною; це текст, де головна думка формується за допомогою художніх засобів, сюжету та характерів персонажів. Такі риси відзначають творчу манеру Андрія Куркова загалом, роблячи її окремим явищем у сучасному літературному процесі та привертаючи увагу читачів.

Відповіддю на важливий суспільний запит є й найновіший роман Андрія Куркова «Сірі бджоли» (вийшов друком у видавництві «Фоліо» 2018 року російською мовою та в перекладі Катерини Ісаєнко українською), що центральною проблемою має самоусвідомлення простої людини, яка опинилася перед загрозою загибелі та крахом усього свого дотеперішнього життя. Осмислення теми «людина і війна», що зараз є однією з найважливіших для сучасної української літератури, у романі Андрія Куркова здійснено на тонких психологічних регістрах, як і в найкращих зразках цього ґатунку світової прози Е.-М.Ремарка, Е.Хемінгуея, В.Бикова, Б.Шлінка.

«Сірі бджоли» ‑ не репортаж із фронту, а дослідження внутрішнього світу тих, хто опинився в розділеній країні і намагається зрозуміти причини цих подій та знайти своє місце в нових обставинах. Відтак образ «сірої зони» та села Малої Староградівки, де залишилося лише двоє мешканців ‑ головний персонаж Сергій Сергійович та його антагоніст Пашка, ‑ постають своєрідною метафорою України, громадяни якої десятиліттями існували в паралельних реальностях і лише військова агресія з боку Росії підштовхнула багатьох до пошуку порозуміння. Власне, про це йдеться і в інших центральних українських текстах про війну останніх років: «Інтернат» Сергія Жадана та «Довгі часи» Володимира Рафєєнка виводять проблему на метафізичний рівень і водночас змушують побачити і почути наших співгромадян, користуючись засобами реалістичного зображення дійсності. Головний герой «Сірих бджіл» не наділений традиційними героїчними рисами: це простий бджоляр, чий життєвий простір був доволі вузьким, однак вимушено розширюється, коли він виїздить за межі села. Дон Кіхот із бджолами, Сергій Сергійович мандрує Україною, де йому не завжди раді, адже суспільство травмоване і схильне відшукувати винуватців власних утрат серед тих, хто опиняється поряд. У своїй одіссеї персонаж дістається Криму, який не представлений у сучасній українській літературі, попри те, що ця тема лишається художньо неосмисленою; стикається наживо з представниками російської пропаганди, владних і силових структур ‑ це зумовлює його остаточний вибір, пов'язаний із поверненням на батьківщину, але вже з новим світоглядним багажем.

Легкий стиль, сюжетна спрямованість і відсутність ідеологічного тиску роблять роман Андрія Куркова «Сірі бджоли» текстом, доступним широким читацьким колам, але водночас цей твір постулює найважливіші гуманістичні цінності, про які важливо пам'ятати в часи суспільних потрясінь: повага до людини, цінність її життя, уміння доходити компромісу  та водночас відстоювати власну гідність і гідність своєї країни. Саме ці риси дозволяють визначити представлений твір як один із найкращих у сучасній українській літературі за останні роки, що є підставою для відзначення роману Андрія Куркова «Сірі бджоли» Національною премією України імені Тараса Шевченка.

 

З подання Харківського літературного музею

Коментарі