Офіційний веб-сайт

Книга поезій «Мисливці на снігу»

Автор(-и): Костянтин Москалець / Розділ: Література

Книга поезій «Мисливці на снігу», автор: Костянтин Москалець, видавництво «Піраміда», рік видання 2011, м. Львів.

Висунуто Асоціацією українських письменників.

 

Книга поезій Костянтина Москальця «Мисливці на снігу»

 

Книга Костянтина Москальця «Мисливці на снігу» стала помітним явищем в сучасній українській поезії. Поезія Костянтина Москальця вабить особливим внутрішнім світлом. Це світло породжується завдяки тонкому вчуванню в навколишній світ, глибокому усвідомленню його трансцендентних основ та відчутті особистісного долучення до цих основ. Поет «переступає» межі індивідуального та тимчасового й прагне осягнути ті сутності, що визначають універсальні властивості буття. Крім того, слово Москальця плекається у просторі великої культури висловлювання. «Мисливці на снігу» сповна виявляють неповторність відблисків поетичного слова Москальця в контексті української поезії. У текстах пропонованої книжки так чи так відлунює українська поетична традиція: ескапізм духу «в гори, де правда живе свята» та жанрова різнобічність Григорія Сковороди; прагнення проникливого розуму осмислити життєві ситуації й представити ці осмислення ритмічно увиразненим словом Івана Франка; діалог із образами високої культури попередніх часів та рідкісна дисципліна висловлювання Миколи Зерова; розкриття самозначної природи поетичного слова й плекання естетичного вчування у світ Василя Голобородька тощо. Однак всі ці властивості набувають у Москальця іншого нюансування або певної видозміни, стають складовими елементами цілком оригінального поетичного мовлення, що відображає нові тенденції часу кінця XX та початку XXI ст.

У книжці «Мисливці на снігу» простежується унікальна в українській поезії втеча в «нікому неналежність», яка тільки й уможливлює справжнє існування людини та поета. «Нікомуненалежати» ‑ це не лишень перебувати поза «законами отари» (схожі заклики до уникання конвенцій суспільного існування можна побачити також у згаданого Сковороди), а й бажанняпросувати у дійсності, чистійу своїй безіменності. Адже саме у такій дійсності стає можливим максимальне «чуттєве світіння», крізь яке просвічується «надчуттєве». У книжці бачимо дивовижне відчуття присутності Господа у світі, де вже навіть «украдені плоди» нікому не потрібні. Несподівану появу Бога наприкінці тривалих нічних медитацій, яка знаменує сміливий прорив у інший буттєвий простір («приходить Бог. І вибива вікно»). Прохання у Богоматері помочі у віднайденні належного життєвого шляху та заступництва за українську мову, у просторі якої реалізує себе поет. Настанову вивіряти життєвий шлях будь-якої людини із шляхом Ісуса Христа. Щире прагнення узгодити людські страждання із ідеєю благого та розумного Божественного керування світом, а також збагнути такий незбагненний Закон Божественної волі (відтак «Іуда з опалих за ніч яблук / викладає хреста»). Глибоке упокорення людини перед лицем Бога й благання про Його милість. Монологи-звернення до Бога у Москальця часто виявляють прагнення ще раз висловити якесь почуття, проговорити певне осягнення і тим самим знову «перебути в Бозі», ще раз утвердитися у християнських чеснотах. Це дуже не просто, й підйоми та спади в такому утвердженні стають джерелом сильних емоційних зворушень ліричного героя.

Пошуки абсолютного смислу в поезії Москальця здійснюються завдяки безпосередньому й субтильному вчуванню у дійсність, щиросердному долученню до християнської онтологічної доктрини, вдумливому осмисленню знаків та форм з широкого культурного поля. Означені три шляхи пошуків є насправді єдиним «шляхом пілігрима», «тутешнє» покликання якого ‑ пройти цей шлях із повною віддачею сил.

 

Костянтин Москалець активно працює в українській літературі з часу першої публікації у 1980 році. До часу виходу першої поетичної збірки «Думи» у видавництві «Молодь» (1989), мав численні публікації в літературній періодиці. Він є автором окремих поетичних видань «Думи», «Пісня старого пілігрима», «Нічні пастухи буття», «Символ троянди», «Мисливці на снігу».

Окремими книжками вийшли книжки прози Костянтина Москальця «Рання осінь» і «Досвід коронації», щоденник «Келія Чайної Троянди», збірки літературно-критичної есеїстики «Людина на крижині» та «Гра триває».

За першу поетичну книгу «Думи» був прийнятий до лав Спілки письменників. Неодноразово представлений у різних поетичних антологіях. Поезія і проза Костянтина Москальця перекладалися англійською, німецькою, польською, російською, японською мовами.

Творчість Костянтина Москальця була відзначена численними літературними преміями. 

Коментарі

Падали тихо снежинки на опустошенную землю,
Год несчастливый кончался, в небытие уходя,
Пили неспешно вино мы искристое и молодое,
Ярко горела сосна, тело лаская теплом.
Мы говорили о вечном, цитируя древних поэтов,
Нам пораженно внимали вещи, служившие нам,
И представляли себе Небесное снежное Царство,
Тихо жалея, что там места не будет для них.
Милые, верные вещи! Мы вдруг ощутили их жалость,
Их неизбывную скорбь, бедных и маленьких слуг –
Лампы, что свет свой несла сквозь ночи без сна и без края,
Скромной посуды, дарившей людям простую еду.
С горечью книги смотрели, ведь их не возьмем мы с собою,
И на гитаре струна треснула в этот момент.
Мы посмотрели в окно – а там непроглядная темень;
Вещи, о небе узнав, – здесь оставались, внизу.
(Мій переклад)

Москалец в "Дружбе народов" http://magazines.russ.ru/druzhba/2010/4/mo5.html

Вірші Костя - теплі спогади про молодість. Вдачі Москальцю!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA