Офіційний веб-сайт

Книга поезій «Доросла»

Автор(-и): Галина Крук / Розділ:

Книга поезій «Доросла», автор: Галина Крук.

Висунуто Асоціацією українських письменників.

 

Книга поезій «Доросла» Галини Крук

 

Книга Галини Крук «Доросла» є п'ятою у поетичному доробку авторки та значною мірою етапною у її творчості. До неї увійшли вірші, написані впродовж нелегких для України 2013-2017 років, тож ідеться тут про специфічний досвід ментального дорослішання, пов'язаний, у першу чергу, із болісними втратами, смертю та війною, яка змушує людину почуватися загроженою, мізерною, крихкою, крайною у ряду. Ця поезія виникає зі складності знайти потрібні слова для опису зламаного світу, із болісного драматичного сумніву у силі слова, яким насправді не можна ні відвернути смерть, ні воскресити загиблих. Хіба що гоїти рани чи поминати. Напевно, саме тому фірмовий авторський стиль у цій книжці помітно видозмінюється: до притаманних авторці вишуканої барокової словесної гри, філігранного звукопису, багатозначності чи омонімії додається лаконічність (навіть афористичність) вислову, яка подекуди межує зі словесною скупістю. Замість відсилань та алюзій до різних пластів української чи світової поезії, увага зміщується у бік нетипової для поезії однозначності й конкретності. Так ніби реальність, у якій ми опинилися за останні роки, вимагає від поезії нової форми, інакшого способу висловлювання, більшої точності та відповідальності за свої слова. Форма вірша задумана тут прозорою як скло, щоб не відволікатиуваги на себе, не вабити зайвим поетизмом, не прикрашати, а максимально передавати зміст. Поетична артикуляція авторки позірно нагадує мову дитини, ніби «ховаючи велике в малому» і водночас показуючи, наскільки кожне мале ‑ велике. Напругу породжує зіткнення сказаного та недомовленого, дитячої відкритості до світу та герметизму тексту, Еросу й Танатосу, себе та Іншого, дорослішання з усіма його здобутками та втратами, забороненими та дозволеними плодами, усвідомленням екзистенційної межі буття та вмінням насолоджуватися життям тут і зараз.

«Дорослість» як основний концепт цієї поетичної книжки відкриває цілий спектр тем осмислення цього світу та себе у ньому, усю множину нерозпрацьованих у сучасній поезії ракурсів. Одним із ключових стає розуміння дорослості як відповідальності за свої вчинки та рішення, прийняття свого життєвого досвіду з усіма якого підводними рифами та нововідкритими материками, чесності зі собою, називанням речей своїми іменами, ставання собою.

У збірці присутнє виразне жіноче начало, воно прозирає крізь специфічні жіночі досвіди на кшталт материнства, професійної самореалізації жінки чи пошуків своєї самості. Одна з найпронизливіших поезій збірки ‑про маму, ту, що «стоїть між тобою і смертю, але хтозна на скільки ще її стане ‑ серце», написана від імені жінки, із фокусом на її сприйнятті і переживанні світу. Проте це не замикає поезії Галини Крук у протоптаному колі тем і мотивів жіночої поезії, авторка дивиться ширше і глибше, сміливіше, не боячись відкритися. Яскравий приклад цього ‑ розділ «З нотаток на полях війни» про війну з її трагічними реаліями, де авторка послуговується такою точною художньою оптикою, що вона подекуди нагадує погляд в оптичний приціл. За віршами цього розділу вгадують поїздки авторки із волонтерською допомогою та виступи в зоні АТО, промовисті психологічні деталі й прямота вислову роблять розділ чи не найсильнішим у книжці (поезії «як патрон береженого Бог береже», «Фантомний біль», «Госпітальєрка»).

Зріз буття, представлений у «Дорослій» Галини Крук, подекуди настільки живий, що болить і кровоточить, як і кожен зріз, тому навіть чужі історії життя будять щемке відчуття співпричетності та співпереживання, бо, за назвою одного з розділів книжки, ‑ «кожному може таке трапитися». Однак попри весь трагізм подієвого тла та глибину його переживання, емоційна лінія збірки ‑ висхідна, рухається від позірної неможливості вийти за рамки тіла із його старінням та смертю до потреби говорити про речі трансцендентного порядку (як то незбагненність Божого промислу, світло любові, глибини людського духу, радість творення тощо). Як слушно зазначено в анотації, це книжка для тих, хто намагається зрозуміти себе, змиритися з минущістю і швидкоплинністю життя та відчути вдячність за те, що дає людині любов.

«Доросла» є не просто збіркою віршів, а саме поетичною книгою із продуманою композицією і напруженою драматургією ліричної нарації. Назва кожного із розділів книжки інтригує і спонукає до уважного простежування внутрішнього сюжету, ведучи від суб'єктивно-конкретного та часткового ‑ до символічно-філософського і загального, місцями сягаючи просто афористичної глибини і довершеності: «ці порожні місця за столом / називаються, сину, рід...», «любов залишає у серці жінки діру розміром з Бога», «якщо ти цілість, / ти сам собі слабка половина / і сама собі ‑ сильна», «хочу повернути комусь ребро, \ а у всіх ‑ є», « бо в людини насправді є тільки те, що є в людині» тощо. У верліброву канву текстів час-від-часу вплітається наскрізна рима, даючи можливість відчувати насолоду від мелодики словесного ряду ‑ основної ознаки справжності поезії. Галина Крук вірна своєму впізнаваному стилеві, який у новій книжці набуває зрілої стриманості. Сім частин уже на рівні назв свідчать про еволюцію ліричного суб'єкта: «кожному може таке трапитися», «ставати собою», «робота над помилками», «з нотаток на полях війни», «на чотирьох ногах», «мухи творчості», «альтернативні джерела світла». Спостерігаємо прикметний перехід від дуальності попередньої книжки «Співіснування», до самості «Дорослої», віднайдення власної цілісності й, за Кобилянською, ставання самій собі ціллю.

Книжка знайшла живий відгук у читачів та була добре сприйнята літературними критиками, здобула відзнаку «Найкраща книга Запорізької книжкової толоки-2017» у номінації «Українська поезія» та лідирувала в рейтингу «Літакценту» на кращу поетичну книжку року.

Таким чином, книга Галини Крук «Доросла» репрезентує вишукану і зрілу поезію, із впізнаваним стилем та оригінальним авторським баченням, суголосну часові та його випробуванням, поезію, що проговорює особисті та колективні травми і дозволяє побачити світло у глибинах і висотах людського духу. Саме тому Асоціація українських письменників висуває названу книгу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2019 року в номінації «Література».

Крук Галина Григорівна народилася 30 листопада 1974 року в місті Львові. З червоним дипломом закінчила українську філологію Львівського державного університету імені Івана Франка (1997) та аспірантуру цього ж навчального закладу. Захистила дисертацію на тему «Українське низове бароко: поетика стилю і жанру» (2001), авторка низки наукових розвідок про різні жанри школярської гумористики ХVІІ-ХVШ ст. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури імені акад. М.Возняка (2004), з 2001 р. викладає українську та світову літературу в Львівському національному університеті імені І.Франка.

Дебютувала в 1986 році на сторінках львівської періодики, а в 1996 році стала переможницею одразу кількох літературних конкурсів ‑ премії «Привітання життя» ім. Б.-І.Антонича, конкурсу молодих літераторів «Гранослов» та премії видавництва «Смолоскип».

Авторка 5 поетичних книг ‑ «Мандри у пошуках дому» (Львів, 1997), «Сліди на піску» (Київ, 1997), «Обличчя поза світлиною» (2005), «Спів/існування» (2013) та «Доросла» (2017). У 2018 році в Польщі вийшла поетична книга зібрано-вибраного Галини Крук у перекладах Богдана Задури «Wakacje nad Leta/ Вихідні над Летою» (Люблін). Поетичні та прозові твори поетки друкувалися на сторінках журналів «Сучасність», «Березіль», «Дивослово», «Четвер» та ін., ввійшли до багатьох антологій та альманахів в Україні та за її межами, зокрема: «Привітання життя'95» (1996),«Протизначення» (2001), «Королівський ліс» (2001), «Потяг'76: вибране 2003-2004» (2005), «Ми і Вона» (Л., 2005), «Українські літературні школи та групи 60-90-х рр. XX ст.» (Львів), «Videira/Лоза» (Ріо-де-Жанейро; обидві ‑ 2009), «Сновиди» (Київ), «МаgnusDucatus Poesis: Подолання меж» (Вільнюс), «Книга смерті», «Книга життя» (обидві ‑ Тернопіль; 2010), «Метаморфози» (X., 2011), «Portret kobiecy w obroconei perspektywie (Katowice, 2013), «Wschod-Zachod: Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy» (Бидґощ, 2014), «Maidan! Ukraine, Europa» (Берлін, 2014), «ТheFrontier: 28 Contemporary Ukrainian Poets» (Тільбург, 2017), «Антологія української поезії XX ст.: відТичини до Жадана» (К., 2017), «Parasol» (Л., 2017), «Wordsfor War: New Poems from Ukraine» (2017), «2017 Antology of the best Literature from 40 Countries» (Корея, 2017) та ін.

Вірші Галини Крук перекладено більше ніж на 20 мов, вона ‑ учасниця багатьох українських та міжнародних літературних фестивалів, а також поетичних аудіо-візуальних проектів, як от: «Sintezia» (спільно з литовськими поетами та відеохудожниками), SWІЖЕ (спільно зі шведами), «Пісні країни OS» (спільно з Ю.Іздриком та формацією «Куб»), «Співіснування» (спільно з О.Хорошком та Р.Бардуном), а проект «Опір матерії» (спільно з Ю.Єфремовим та І.Цикурою) у 2015 році було представлено у Нобелівському музеї у Стокгольмі (Швеція). Представляючи українську літературу за кордоном, Галина Крук упорядкувала антологію сучасної української літератури в перекладах на хорватську (спільно з Л.Васильєвою та Д.Пешордою) «Antologija suvremene ukrajinske knizevnosti» (Osijek, 2008).

Вірші та оповідання для дітей друкувалися в дитячих часописах та антологіях («Казки Старого Лева» (2003), «Зелене око» (2008), «Мама по скайпу» (2013), «Лялька» (2018). У 2001 році у рамках міжнародного конкурсу творців дитячої літератури від голландської освітньої організації «Stepbystep» дві книжки Галини Крук ‑ «Марко мандрує довкола світу» і «Важко бути найменшим» ‑ потрапили у п'ятдесятку найкращих у світі та вийшли в перекладі на п'ятнадцять мов у різних країнах. Авторка віршованих «Українсько-англійської абетки» (К., 2016) та «Раз овечка, два овечка» (X., 2018), остання з яких отримала спеціальну відзнаку Львівського книжкового форуму (2018).

Переклала з польської поезії К. Вєжинського, В. Шимборської, Б. Задури та ін., оповідання Д.Моствін, Я.Івашкевича, П.Солтиса, В.Ґоґолі, книгу есеїв С.Лема «Таємниця китайської кімнати» та репортажів В.Турецького «Тост за предків», із білоруської ‑ поезію А.Хадановича, В.Рижкова, С.Прилуцького та ін.

Лауреат літературних конкурсів «Гранослов» (1996) і «Привітання життя» ім. Б.-І.Антонича (1996), стипендіат програм «Gaude Polonia» міністра культури Польщі (2003, 2010), HominesUrbaniна Віллі Деціуша у Кракові (2005) та Балтійського центру письменників та перекладачів на острові Ґотланд (Швеція, 2007, 2018). Член Асоціації українських письменників (з 2001) та Українського ПЕН-клубу (з 2011), з 2017 віце-президент українського ПЕН-клубу.

 

З подання Асоціації українських письменників

Коментарі