Офіційний веб-сайт

Книга «Історія української ікони Х-ХХ століть»

Автор(-и): Дмитро Степовик / Розділ: Літературознавство та мистецтвознавство

Книга «Історія української ікони Х-ХХ століть» Дмитра Степовика, ви-тво «Либідь», 2008 рік, м. Київ.

Висунуто Відділенням літератури, мови та мистецтвознавства Національної академії наук України.

 

Книга Дмитра Степовика «Історія української ікони Х-ХХ століть»

 

У світі сьогодні 12 православних країн, і кожна з них має свою історію і свою традицію іконописання. Деякі навіть раніше за Русь-Україну прийняли християнство – наприклад, Греція або Грузія. Проте дослідники в жодній із цих країн і досі не написали наскрізної історії свого національного іконописання, хоча окремі періоди вже досліджені і в Греції, і в Грузії, Болгарії, Сербії, Росії, на Кіпрі тощо. Вперше це зроблено саме в Україні. Наша історія ікони за тисячу років – це велична панорама зростання українського сакрального мистецтва і всієї культури, не зважаючи на драматичні обставини й навіть трагедії в історії України.

Треба було провести колосальну підготовчу інтелектуальну, духовну, врешті і неабияку фізичну роботу, щоб оглянути усю панораму творення ікон у храмах і домівках за такий величезний період. Це міг зробити фахівець глибоких знань і великого наукового, дослідницького досвіду. Ним виявився довголітній працівник академічного Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України Дмитро Власович Степовик –доктор трьох наук (мистецтвознавства, філософії, теології), професор, завідувач відділу образотворчого мистецтва цього інституту. Праця ученого з 60-х років XX століття над проблематикою сакрального мистецтва – гравюр, книжної справи, монументального малярства храмів і найбільше ікони – допомогли йому скласти уяву про неповторні шляхи українського іконопису. Новаторство книги – не тільки в її «першості» з-поміж інших країн іконної традиції, а і в утвердженні стильового характеру розвитку ікони – від візантинізму в епоху Київської Русі – до класицизму й навіть модернізму (коли говорити про українську діаспору) за нашого часу.

Справді, професор Дмитро Степовик перший в Україні розглянув, поряд з українським матеріалом на Батьківщині, також іконне мистецтво діаспори, відколи на межі XIX та XX століть виникли наші українські поселення в ряді країн. І це ще одне достоїнство цієї унікальної праці. У ній, окрім передмови і резюме (українською та англійською мовами), ще є 9 таких розділів: «Призначення ікони»; «Джерела української ікони»; «Київ – центр ікономалярства у Східній Європі (Середньовіччя ХІ–ХІІІ століття)»; «Українська ікона візантійського стилю (Пізнє Середньовіччя ХІV–ХV століття)»; «Українська ікона стилю ренесансу (ХVІ століття)»; «Стильовий ренесансно-бароковий синтез (перша половина ХVІІ століття)»; «Ікона барокового стилю (друга половина ХVІІ – ХVІІІ століття)»; «Українська ікона стилів романтизму і класицизму (ХІХ століття)»; «Українська ікона ХХ століття». Загалом у книзі – 271 ілюстрація.

Панорама – вражаюча! Після усвідомлення українського внеску у світове сакральне (і не тільки!) мистецтво, не один українець вилікується від комплексу меншовартості, зрозумівши, якого рівня цивілізації ми є. 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA