Офіційний веб-сайт

Книга «Харків 1938»

Автор(-и): Олександр Ірванець / Розділ: Література, публіцистика, журналістика

Книга «Харків 1938», автор Олександр Ірванець, видавництво «Laurus», рік видання: 2017.

Висунуто Комунальним закладом культури «Харківський літературний музей».

 

Книга «Харків 1938» Олександра Ірванця

 

Серед імен сучасних українських письменників, чиє місце в каноні неможливо заперечити, першорядним є ім'я Олександра Ірванця ‑ легендарного підскарбія Бу-Ба-Бу, літературного угруповання, що відіграло чи не головну роль у руйнуванні засад української радянської літератури наприкінці 1980-х ‑ початку 1990-х і, за визначенням чільної літературознавиці Тамари Тундрової, є «особливим культурним феноменом». Нині, коли в Україні тривають (усупереч шаленому спротиву на всіх рівнях соціуму і владних структур) процеси декомунізації, а в літературі запановує неонародництво й низькопробний рівень масліту, ми маємо мати за взірець ту революцію, яку здійснили молоді митці, ставлячи собі за мету вивести вітчизняну літературу на новий шлях, деконструювати соцреалістичний міф та вибороти право на вільну, незаангажовану творчість. В умовах, коли шанси на успіх були досить примарними, вони змогли внести свіжий струмінь у мистецький процес та здійснили беззаперечний вплив на масову свідомість українців, даючи змогу розірвати ідентифікацію з homo sovieticus. Поет, прозаїк, драматург, есеїст Олександр Ірванець є одним із найбільш впізнаваних сучасних авторів, чия творчість протягом десятиліть лишається знаною для найширших верств українців, улюбленою та широко цитованою. Постмодерністська іронічність поєднується в його творчості з глибокою філософічністю та любов'ю до кожної людини в усій складності її світовідчування; викривальний сатиричний пафос і соціальна безкомпромісність ‑ із ніжним ліризмом. Саме ці риси, поза сумнівом, єднають творчість Олександра Ірванця з поетичною спадщиною великого генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка, близькою кожному українцеві на всіх етапах буремної історії.

Олександр Ірванець є лауреатом багатьох премій і стипендій (зокрема, премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) (1995 р.), Академії Шльосс Солітюд (Німеччина) (1995 р.), Вілли «Вальдберта» (Баварія, Німеччина) (2001 р.), Фундації «КультурКонтакт» (Австрія, Відень) (2002 р.), Фулбрайтівської програми (2005-2006 рр.), Літературного Колоквіуму міста Берліна (2009 р.), фіналістом літературної нагороди Angelus(2007 р.) і членом білоруського ПЕН-клубу. Його твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами. Перекладає з білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.

Комплекс прозових творів номінованого автора («Рівне/Ровно» (перше видання 2001 р.), «Очамимря: Повість та оповідання» (2003 р.), «Хвороба Лібенкрафта» (2010 р.)) відзначається, зокрема, показом згубного впливу тоталітарного суспільства на свідомість індивідуума, умілим використанням засобі фантастики, гротеску, гіперболізації, парадоксальних ситуацій, універсалізмом та інтелектуалізмом. Усі ці риси ми знаходимо й у романі «Харків 1938», що є вершинним у творчості письменника осмисленням колізій вітчизняної історії, виявом філософських узагальнень та поетики експерименту.

Новий роман Олександра Ірванця є альтернативною історією України, що змальовує можливий шлях розвитку незалежної держави на початку XX століття. Українська Робітничо-Селянська Республіка (У.Р.С.Р.) зі столицею в Харкові 1938 року святкує двадцятиріччя незалежності. У художній оптиці автора ця країна є світовим лідером, «новою, прекрасною і сильною Україною», що розвивається, подолавши своїх ворогів. Аналіз уроків історії стає тим більше очевидним через осмислення подібної версії розвитку подій, яка могла би бути цілком здійсненною, якби не брак єдності та національної свідомості українців.

Попри те, твір Олександра Ірванця, на відміну від багатьох текстів національно-патріотичного спрямування, які з'являються в нашій художній літературі у великій кількості, позбавлений комплексу меншовартості та занепадницьких настроїв, що є цілком суголосним міркуванням творчого побратима письменника Віктора Неборака, котрий стверджував, що «найбільше зло і українських літераторів, і їхньої потенційної публіки ‑ депресивний синдром української літератури, оті плачі-голосіння за долею-волею, самокатування». Бурлеск і буфонада, життєдайний гумор, який своїм корінням сягає вітальної стихії «Енеїди» Івана Котляревського, відзначають роман «Харків 1938». Чільні постаті української історії розглядаються тут в одному часовому проміжку без надмірного пафосу та поклоніння, що, поза сумнівом, є надзвичайно важливим для психічного оздоровлення та демократизації нашого суспільства, схильного творити собі кумирів, а потім у них розчаровуватися. Стилістична палітра Олександра Ірванця багата на різноманітні художні засоби, завдяки чому поетику роману можна віднести до найкращих зразків постмодерного письма останнього десятиліття.

Широкі суспільні узагальнення, філософське осмислення минулого й сучасності, високий художній рівень та гуманістичний і антитоталітарний пафос роману Олександра Ірванця «Харків 1938», його беззаперечна просвітницька значущість дають підстави відзначити твір найвищою нагородою в галузі літератури нашої держави.

 

 

З подання Комунального закладу культури

«Харківський літературний музей»

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Введіть будь ласка симовли зображені на малюнку, щоб додати коментар.
Фото Капча
Введіть символи, які показані на зображенні.