Офіційний веб-сайт

Книга «Упольоване покоління»

Автор(-и): Ольга Слоньовська / Розділ: Література, публіцистика, журналістика

Книга «Упольоване покоління», автор: Ольга Слоньовська, видавництво «Український пріоритет», рік видання: 2017.

Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника.

 

Книга «Упольоване покоління» Ольги Слоньовської

 

Роман Ольги Слоньовської «Упольоване покоління» ‑ непересічне явище українського красного письменства початку XXI ст., більше того, без жодних перебільшень і натяжок ‑ справді високохудожній взірець сучасної європейської прози. Такі твори здатні руйнувати стереотипну картину продукції українських письменників як літературу митців песимістичного складу мислення, що на рівні тексту й підтексту обов'язково скеровують реципієнтів у заїжджену колію «вкраїнських «охів» і «глупот» (Євген Маланюк). Типова когорта традиційних літературних персонажів, які апріорі капітулюють перед життєвими труднощами, безсоромно виставляють на всезагальне обговорення власні комплекси невдах уже не сприймається навіть читачами літнього віку. Тим часом проблема українця, що мислить і веде себе як європеєць навіть у часи тоталітарної радянської системи, найновішими літературними текстами не тільки не вичерпана, а й не освоєна сучасними письменниками. Адже якщо лише припустити, що, у 80-90-х роках минулого століття українці масово перетворилися на сексотів, і пристосуванців, якими їх подають найбільш критично налаштовані автори, то прийдеться визнати й те, що нашої нації узагалі не існує, хоч насправді це не так, а всього лише сталося неймовірне: літературна істина й істина життєва потворно набрали вигляду мимобіжних прямих. Подібні «вроджені плями» українських літературних творів сьогодні лише дратують інтелектуальну читацьку публіку. Настає доба посутньо інших літературних психотипів і нової парадигми оцінок української людини. Читач прагне бачити літературного героя в розвитку його характеру й перспективи самореалізації монолітним і цілеспрямованим, але водночас життєво правдивим і близьким собі. Розповідь від першої особи, навіть якщо це всього лише образ-маска, підсвідомо підкуповує реципієнтів насамперед стереотипом сучасника доби, психотипом очевидця подій, про які йдеться. Чудово, що й сама письменниця має знання про змальовувану нею епоху також епохальні, феноменально володіє інформативним матеріалом, бачить свого героя наскрізь очима сучасників і очима потенційних читачів.

Головною дійовою особою роману «Упольоване покоління» є спочатку студентка, молоденька вчителька, а пізніше ‑ науковець і активний громадський діяч Ольга Понятовська. Збіг імен художньої героїні й авторки роману ‑літературний трюк, що тільки впевнює читача, ніби йому запропоновано не домінанту художньої правди, а панорамний зріз реального життя цілого покоління. В роман велика кількість героїв, і до честі авторки, сюжетні лінії кожного з них виявляються належно викінченими. Жодних «зайвих» персонажів у романі нема ‑ всі вони «працюють» на головну ідею твору: людина творить себе як особистість лише власними зусиллями й моральним вибором. Тоталітарна система в романі як інфернальна пастка наділена широким спектром підкупу, заохочення, матеріальної зацікавленості, але кожен, випробуваний нею: і ті, що вціліли, й ті, що погодилися служити монстру, й покалічені або надламані, ‑ це люди, які постійно шукали порятунку чи бодай виходу з лабіринту. В романі рельєфно подано три покоління українців, кожне з яких прикладало власні зусилля до торжества української державності. Екскурси у минуле у формі вставних розділів, виписані високохудожньо і стають дуже цінним доповненням до основного сюжету. Роман оптимістичний навіть у найтрагічніших епізодах сюжетної канви. В ньому не знайдеш жодної дійової особи, яку можна було б звинуватити в аморфності, бездіяльності, життєвій капітуляції. Навіть образ-характер Лади Чморик ‑ не тільки зловісне породження тоталітарного режиму, психотип невгомонної активістки, а й драма непересічної людини, яка не знайшла розумного застосування власній надмірній життєвій енергії. Важливо, що й тоталітарна радянська система у творі постає без гротеску і фальшивої шаржованості. її живі «коліщатка»-«гвинтики» не позбавлені людських вад або ж переваг, але шансів на втечу з такої пастки в жодного з них нема.

Творче новаторство Ольги Слоньовської у романі-дилогії «Упольоване покоління» полягає насамперед у створенні образів-характерів і образів-типів українців, які моральну категорію «бути» ставлять значно вище, ніж поняття «мати». Густе письмо роману засвідчує високий рівень таланту авторки, а широка обізнаність ‑ її енциклопедичний рівень знань. Мова роману ‑ жива, соковита, щедро пересипана прислів'ями, уривками пісень, які завжди належно відтінюють або колорит доби, або соціальне середовище. Роман читається легко, а його зміст «не відпускає» читачів від себе ще місяцями після прочитання.

 

З подання Українського фонду культури імені Бориса Олійника

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Введіть будь ласка симовли зображені на малюнку, щоб додати коментар.
Фото Капча
Введіть символи, які показані на зображенні.