Книга «То – біла гарячка Росії», видавництво ФОП «Євенок О.О.», м.Житомир, рік видання: 2015, автор: Михайло Пасічник.

Висунуто Національною спілкою письменників України.

Книга поезій «То – біла гарячка Росії» Михайла Пасічника

Михайло Пасічник прихильник «чистої поезії», тобто такої, яка спирається передусім на духовні імпульси та обирає своїм об’єктом образне слово, оригінальне поєднання образів, здатних вразити мої естетичні почуття вираженим настроєм, цікавою думкою, гармонійним ладом, здивувати Словом.

У давнину, судячи із теоретичних роздумів про мистецтво слова-поетик, об’єктом поезії мали бути речі виняткові і приємні. Відтак їх поетичне омовлення повинно було б викликати особливі, приємні враження у тих, хто чув або читав поетичні рядки. З часом тематичний обшир поезії нескінченно зріс. Набуло ваги те, чи зуміє поет побачити об’єкт своєї творчої уваги у незвичайному ракурсі, відкрити його насамперед для себе і для своїх читачів. Автор вважає, що поезія‑ невіддільна частка світу, природи, людського духу, культури, водночас вона самодостатня і самоцінна, їй чужа кон’юнктура і якийсь «інтерес». Поезія не має жодної практичної мети і користі. Поетичний твір пишеться не обов’язково для чогось: він з’являється здебільшого тому що.

Вірші Михайла Пасічника являють собою рефлексії, пов’язані з війною, яку уже більше року Росія веде проти України. Отже, наяву ‑ політичний, соціологічний, історико-національний аспект книги.

Вчитуючись у схвильовані, рвучкі, пронизані болем і спрагою історичної справедливості рядки, переконуєшся у тому, що і для такої віршотворчості є час, актуальна перспектива. Пригадуються сатирично загострені, розкуті, насичені гнівом до соціальної і національної кривди твори Тараса Шевченка, філософські роздуми про долю свого народу у поемах і віршах Івана Франка, потрясаючі глибинним осмисленням самотньої людини у спотвореному радянському соціумі поетичні спалахи Василя Стуса. Стає зрозумілим, чому Михайло Пасічник взявся за важливу сьогодні тему, присвятивши цьому цілий цикл творів, які і склали його унікальну у сучасній українській поезії книгу. Звичайно, про події російсько-української війни ще будуть написані художні твори, але унікальність цієї книги у тому, що вона створена по свіжих слідах пролитої крові, нещадних смертей, нищівних руйнувань і пожеж, плачів матерів і дружин та мовчазної скорботи дітей, які втратили своїх молодих батьків. Ці написані Михайло Пасічником твори існують сьогодні у просторі війни ‑ не так у скаламученому вибухами і пострілами просторі, як в обширі людського духу, який сколихнуло перший раз після того, як на українській землі закінчилася Друга світова війна.

З подання Національної спілки письменників України