Офіційний веб-сайт

Книга «Століття Якова»

Автор(-и): Володимир Лис / Розділ: Література

Книгу «Століття Якова» Володимира Лиса (видавництво «Клуб сімейного дозвілля», 2012 р., м. Харків) висунуто Національною спілкою письменників України.

 

Книга «Століття Якова» Володимира Лиса

 

Роман «Століття Якова» ‑ високохудожній, глибокий твір, написаний багатою образною мовою з майстерним використанням західно-поліського діалекту. В основі твору ‑ доля українського селянина Якова Меха з поліського села Загоряни на тлі XXстоліття. Дія роману розгортається в трьох площинах: це безпосередньо рік, який проживає Яків Мех перед своїм століттям, це екскурс у події п’ятирічної давності, коли він врятував наркоманку Оленку, і його спогади про дитинство, юність, довоєнні, воєнні й повоєнні роки, службу у Війську Польському, кохання, одруження, перебування у фашистському таборі, війну в рідному селі і війну, на якій він воював як солдат Червоної армії, складні перипетії повоєнних літ. У творі постає широка панорама народного поліського життя, дуже цікавими, колоритними, окрім Якова, є образи Уляни, Зосі, батьків Якова ‑ Параски і Платона, доньки Ольги, сина Артема, Оленки, Світлани, Кшиштофа Собєського.

Роман високо оцінений відомими критиками і читачами. Презентації і обговорення його відбулися у Києві, Львові, Стрию, Донецьку, Маріуполі, Одесі, Вінниці, Тернополі, Рівному, Дубно, Луцьку та ще декількох містах Волині, зокрема, у Володимирі-Волинському, Нововолинську, Ковелі, Любомлі, Шацьку, Ківерцях, Турійську.

Володимир Лис ‑ відомий український письменник: прозаїк, драматург, публіцист. У видавництвах Києва, Львова, Харкова, Тернополя, Луцька («Український письменник», «Молодь», «Факт», «Грані-Т», «Кальварія», «Фоліо», «Клуб сімейного дозвілля», «Підручники і посібники», «Богдан», «Твердиня») вийшли вісімнадцять його книг. Добру оцінку отримали романи «Айстри на зрубі», «Романа», «Маска», «Продавець долі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Острів Сильвестра», «Графиня», «Жінка для стіни», «Століття Якова», «Іван і Чорна Пантера», «Щоденники Ієрихар», повісті «Там, за порогом», «Ваза», повість-есе «Таємна кухня погоди», збірка оповідей для дітей «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте», збірка радіоп’єс «Полювання на брата».

Творчість Володимира Лиса відзначена низкою нагород, зокрема, Першою премією республіканського конкурсу творів про молодь, Гран-прі (Перша премія) Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова», премією «Гранд-Коронація», міжнародною літературно-мистецькою премією імені Григорія Сковороди, літературно-мистецькою премією імені Агатангела Кримського, Першою премією Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр». Його книги входили до прайс-листа міжнародного конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі», міжнародного конкурсу «Айстра». За свою творчість має звання «Людина року Волинського краю», «Митець року Волині», нагороджений орденом «За заслуги» IIIступеня (серпень 2009 року).

«Концептуальним і засадничим чинником роману Володимира Лиса є образ часу, що відлунює зокрема і в назві твору, ‑ стверджує у рецензії до твору відомий літературознавець, культуролог, краєзнавець Ярослав Поліщук. ‑ Двозначність цієї назви, до речі, є вдалим прийомом, який втягує читача у смислову гру. Сподіваний епос століття виявляється насправді чимось зовсім інакшим ‑ він переходить у вимір приватної історії, що лише умовно підпорядковується загальним критеріям. Це саме той ефект, якого досягає добра белетристика, котра легітимізує й утверджує право на суб’єктивність та індивідуальність персонажа, а також на непередбачуваність кожної людської долі». 

Коментарі

«Прийшло диво», або Епопея українського буття

Лис Володимир. Століття Якова. Роман. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 240 с.

Такі романи, як «Століття Якова» Володимира Лиса, просто не можуть народжуватися у великій кількості. Вони закономірна й невипадкова рідкість, оскільки акумулюють в собі величезну духовну потугу, що в своїй однині утисячократ перевершує вплив інших художніх явищ. Якщо колись світлої пам’яті Павло Загребельний назвав «Трояку ружу» (в теперішній версії «Солодку Дарусю»)М. Матіос «Євангелієм од Марії», то «Століття Якова» Володимира Лиса - це, без перебільшення, епопея українського буття у ХХ столітті крізь призму долі волинянина з біблійним іменем.
І сюжетні колізії, й філософський підтекст, і мовно-стильова канва роману –нерозривне ціле, де промовляє навіть найменша деталь. Прожите й пережите – не стільки тягар для Якова Меха (це, безумовно, збірний образ, «написаний» епохою), скільки вагомий набуток. Прийшовши дорогою неймовірних страждань і випробувань, падаючи і підводячись, головний герой Лисового «Століття Якова» залишається красивим і добрим, сильним і вдячним. Нарпевне, передовсім тому, що він зберіг у собі ту сутність, яку заклав у людину Творець.
Дозволю собі процитувати кілька фрагментів, аби вкотре відчути життєдайну світлу силу прозового полотна Володимира Лиса: «Сідало сонце за тополі на краю села, і разом з сонцем сідало його життя. Поруч сиділа дівчина-метелик. Якову було. Добре було Якову». Наскільки лаконічно, колоритно, неепатажно, щиро, глибинно сказано. Письменникове слово стало невід’ємною складовою часопростору, аби залишити життю життя, щоб не канула у небуття доля, яка має оптимістичну заданість.
- Хто ти? – питає-шепоче тепер Яків того, що за вікном стоїть. Питає у ночі, вітру, у пам’яті cвоєї, свого болю, страху. Може, й провісника смерти». А відтак він інтуїтивно (чи за силою віри?) у внутрішньому монолозі зізнається собі ж: «Може, й переживу цю ніч. Бо хтось, видно, сторожить мою смерть». Цей хтось, очевидно, можна писати й з великої літери, адже це уособлення добра, справедливості, вірності прапервісному призначенню людини. Тому й вслід за Яквом можна повторювати, що «прийшло диво. А мо’, й сон».
Вона не вбивча, а життєствердна, ота зворушлива беззахисна мудрість Якова у поєднанні з чистою невимушеню дитинністю. «…найбільше йому не до століття свого дожити хочеться. Не родину всю разом й Оленку, котру порятував, побачити. А дожити до весни, до тої пори, коли прокинеться, знову озветься цвіркун, який живее у його самотній хаті».
Своїм романом «Століття Якова» Володимир Лис ще раз (без жодної йоти фальшу, плакатного крику) довів, що наш народ приречений на нездоланність. З цього твору черпатимуть життєву енергію у сучасники, й представники прийдешніх поколінь. Спасибі за це землі, яка народила такого майстра, спасибі всім, хто прийшов і мусить прийти до чесного, унікального, українського – а значить, і вселюдського – слова Володимира Лиса. У цій компанії мусять бути і скептики, які дають критичну оцінку «Століттю Якова», керуючись не критеріями правди, а відчувши силу, рятують власні его уявною бронею байдужості. А ще подякуймо долі, що даровано жити в часі, коли поряд Володими Лис, той, завдяки якому, дозволю скористатися Шевченковою дефініцією, «не вмирає душа наша, не вмирає воля».

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Введіть будь ласка симовли зображені на малюнку, щоб додати коментар.
Фото Капча
Введіть символи, які показані на зображенні.