Офіційний веб-сайт

Книга «Синє яблуко для Ілонки»

Автор(-и): Любов Пономаренко (Кириченко) / Розділ: Література

Книгу «Синє яблуко для Ілонки» Любові Пономаренко (літературне агентство «Піраміда», 2012 р., м. Львів) висунуто Національною спілкою письменників України.

 

Книга «Синє яблуко для Ілонки» Любові Пономаренко

 

Любов Петрівна Пономаренко (Кириченко) вважається однією з сучасних самобутніх українських письменниць, майстром неоімпресіоністської новели. На думку літературознавців, її проза яскрава, густа, образна, лаконічна і вишукана за формою. Письменницю, за влучним порівнянням критиків, називають синім дивом української новелістики.

Книга Любові Пономаренко «Синє яблуко для Ілонки» отримала визнання експертів рейтингу «ЛітАкцент року-2012» як одна з кращих книжок третього кварталу поточного року. Спеціалісти охрестили стиль письменниці «сув’яззям бутового і споминального», «симфонією настрою», «символіко-психологічним письмом». «Це гарна книжка, з неї вчишся не гучності, а гідності. Є такі книжки у світі, однак так мало їх у нас», ‑ зазначав експерт рейтингу, головний редактор літературного журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорій Гусейнов.

Імпресіоністські засоби ‑ основа індивідуального стилю Любові Пономаренко. Більшу частину збірки складає сюжетна новелістика про любов, зраду і обман, втрату, відповідальність, конфлікти і зв’язок поколінь, уроки історії, злочин і кару або безкарність, несправедливість чи справедливість долі... Одне слово, про життя. А ще ‑ про самотність, потребу в ній чи відчайдушні спроби подолати її. Останню тему авторці вдається реалізувати послідовно цікаво: то вибираючи побутові сучасні («Голуби на дзвіниці», «Дерево облич», «Півцарства за сльозу», «Навпроти, по той бік вулиці», «Портрет жінки у профіль з рушницею», «Почують тебе сніги» тощо) чи історичні («Не кидай мене самого в полі») декорації, то заграючи з реальністю і часом, містично переплітаючи світ живих і мертвих («Дерево облич», «Нічого не трапилось»), то запрошуючи до світу химерних алегорій («Земляне серце») та сюрреалістичних видив («Дві в колодязі», «До схід сонця в тютюновім магазинчику»). Та варто зауважити, що таких «несподіванок» у книжці обмаль. У гонитві за різним читачем авторка повсякчас змінює правила гри і відкриває шлюзи мелодраматизму.

Одним з улюблених прийомів Любові Пономаренко можна вважати умовчання. Сюжетні оповіді письменниці ‑ окремі епізоди, з яких, урешті, й постає історія. Вочевидь, уривчастість нарації, на думку авторки, ‑ дуже вдячний хід у залученні читача до співавторства. Відтак із тексту в текст доводиться збирати новий трагічний житейський пазл із надією на оптимістичний поворот. Щоправда, іноді читач почуває себе непроханим гостем, який з увічливості мусить переглядати цілу купу фотокарток із невідомими і малоцікавими людьми, історії яких нам оповідають.

 

Твори Любові Пономаренко друкувалися в багатьох газетах і часописах, видавалися в колективних збірниках та антологіях, зокрема в антології української «жіночої» прози та есеїстики другої половини XX‑ початку XXI століття (авторський проект Василя Габора) «Незнайома антологія» (Львів, 2005) за кордоном ‑ в Німеччині та Японії, в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996).

Вона є автором книг новел, оповідань та повістей «Тільки світу» (Київ, 1984), «Дерево облич» (Київ, 1999), «Ніч у кав’ярні самотніх душ» (Миколаїв, 2004), «Портрет жінки у профіль з рушницею» (Київ, 2005).

Любов Пономаренко лауреат літературних премій: міжнародної імені Олеся Гончара (2000), всеукраїнської «Благовіст» (1998) та обласної імені Панаса Мирного (2005). У Національній спілці письменників України з 1987 року. 

Коментарі