Офіційний веб-сайт

Книга «Свідомість удосвіта»

Автор(-и): Михайло Пасічник / Розділ: Література

Книга «Свідомість удосвіта», автор: Михайло Пасічник, видавництво «Рута», рік видання: 2013, м. Житомир.

Висунуто Національною спілкою письменників України.

 

Книга «Свідомість удосвіта» Михайла Пасічника

 

Поет Михайло Пасічник ніколи, здається, не спокушався на модні, модерні чи постмодерні теми та образи ‑він з дитинства виніс побожне ставлення до живої природи, до рідного села, до сільської людини з її побутом, культурою, помислами. І досі не зраджує того ставлення, лише в плині літ помічає нові й нові рисочки, штрихи колись відкритого ним світу. Зрештою, справа не в зовнішніх прикметах чи змінах, а в намаганні зрозуміти і витлумачити одвічні цінності, що здавна плекалися і нині плекаються в людських душах. Якщо в молодості те сприймалося як світле відкриття, як свіже захоплення, то тепер поет усе енергійніше і наполегливіше починає відстоювати ті цінності, що визначаютьлюдські стосунки, є критерієм поведінки, вчинків, життєвого вибору, самооцінки.

Автор багато роздумує і рефлексує над власною творчістю як над своїм життєвим вибором ‑ і неодмінно виходить на завжди актуальні проблеми совісного життя, культурно-освітнього середовища, смислу щоденної діяльності. І хоч до тих роздумів долучається гіркота від усвідомлення, що поезія, книга, культура зазнають у нашому суспільстві прикрого нівелювання, проте це не змушує розчаровано говорити про безперспективність краси і високого духу.

Тільки й того, що Михайло Пасічник говорить про це без молодечого максималізму, а мовить з мудрою розважливістю, з почуттям людини, яка набула життєвого досвіду.

Нові твори, зокрема і його нова книга «Свідомість удосвіта», свідчать також про творчий досвід поета, здобутий у художніх пошуках, яким ніколи немає кінця. Пасічників вірш легкий, прозорий, словесно віртуозний, що можна бачити на різних рівнях ‑ синтаксичному, лексичному, фонетичному. Тонке відчуття слова, природне творення інтонації, щира ліричність, легка іронія, граційне обігрування словесних смислів ‑то характерні риси поетичного мовлення і в нових віршах. А ще ‑ органічна прив’язаність до власної біографії, до свого роду, до рідної землі, що надає цим творам приємної задушевності, індивідуального звучання і людяності в усьому ‑ в мотивах, образності, способах висловлювання.

Перші вірші Михайла Пасічника були надруковані у 1970 році, коли він був десятикласником Половецької середньої школи. Уже тоді юнак з властивою йому протягом усього наступного творчого життя манерою якнайстисліше говорити про суттєве, написав:

Таке падіння славлю і приємлю,

Таке падіння варте висоти:

Якщо вже падать ‑

То зерном у землю,

Щоб навесні

До сонця дорости!

Після виходу в світ першої збірки віршів (видавництво «Молодь», 1975 р.) його, двадцятичотирьохлітнього, у 1977 році було прийнято до Спілки письменників України. Чи не вперше в історії прийому кандидатів добирала сама СПУ, запрошуючи, по-суті, молодих поетів до своїх лав, тому сьогодні, через 35 років, можна твердо сказати, що цей відбір був рідкісно якісним: Михайло Шевченко, Анатолій Кичинський, Алла Тютюнник, Любов Голота, Галина Тарасюк, Юрій Кібець, Лариса Хоролець, Валентина Кузьменко...

Варто сказати, що моральна відповідальність і принциповість цього поета не дозволяла йому протягом усього творчого життя (аж сорок років!) писати кон’юктурні вірші, коло його тем завжди залишалося одним: село, хліборобська праця, природа, молодість, любов, пізніше і до сьогодні ‑ поетична філософія, політична сатира, побутовий гумор.

 

Про автора

Народився 4 квітня 1953 року в селі Половецькому Бердичівського району на Житомирщині в сім’і сільських трудівників. Закінчив філологічний факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І.Франка, (1974 р.). Два роки працював учителем української мови та літератури в Дубрівській середній школі Олевського району. У 1975 році у видавництві «Молодь» вийшла збірка віршів «Робота», за яку поета було прийнято у 1977 році до Спілки письменників України. У1976 році Михайло Пасічник переїздить до Бердичева, стає кореспондентом газети «Радянський шлях», а згодом ‑ завідувачем відділу листів і масової роботи. відповідальним секретарем. У 1979 році здібного поета й журналіста запрошують на роботу в редакцію обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка», в якій він працював завідувачем відділу шкіл та студентської молоді по 1983 рік. Навесні того року письменник повністю перейшов на відповідальну роботу керівника обласного літературного об’єднання, яке він спочатку на громадських засадах очолював з того ж таки 1979 року. У 1985 році був депортований з Житомира стараннями служб КДБ. Повернувшись до Бердичева, почав знову працювати відповідальним секретарем газети «Радянський шлях». У цій газеті Михайло Пасічник був також завідувачем відділів культури й моралі, політичного життя, заступником редактора. З 2000 року почав активно займатися видавничою діяльністю, щоб заробляти на прожиття, адже з 1998 року був на творчій роботі, яка ніяк не оплачувалася. У різні роки виходять наступні книги поета ‑ «Право на дорогу», «Робочий день бджоли», «Хлібні заповіти» та інші, загалом їх майже 20. Друкувався в багатьох газетах та журналах Украї­ни, зарубіжних країн ‑ Росії, Киргизії, Таджикистану, Азербайджану, Чехії, Болгарії та ін. Лауреат обласної літературної премії імені поета-партизана М.Шпака (1981 р.). Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича (2007 р.), Всеукраїнської премії імені Олександра Олеся (2010 р.), Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2011 р.), імені Бориса Тена (2011 р.). З 2007-го очолює обласну організацію Національної спілки письменників України, є членом Ради та Президії НСПУ. Почесний громадянин Бердичівського району. 

Михайло Пасічник
Михайло Пасічник
Коментарі