Книга «Самогубець за покликанням»
Книга «Самогубець за покликанням» Олега Чорногуза, ДП «Державна картографічна фабрика», 2012 рік, м. Вінниця.
Висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тарас Шевченка.
Роман «Самогубець за покликанням» Олега Чорногуза
В романі «Самогубець за покликанням» йдеться про наш цивілізований світ, який приречений на самогубство. З початком технічного прогресу почався його кінець. Саме таку парадоксальність нашого цивілізованого життя відкриває автор у новому творі.
«Самогубець за покликанням» гіпотетично натякає, що людство уже проходило аналогічний шлях аналогічної цивілізації на цій землі. Наше життя ‑ чергова циклічність нашого буття. Підтвердження цьому самогубство китів, які викидаються на берег океану і ніби своєю смертю намагаються зупинити людину від її дурних вчинків. Вчинками можуть бути і геніальні винаходи нашого часу, скажімо, ядерна зброя. Винайдення атомної бомби й іншої зброї масового знищення людством не лише не осуджується, а навпаки заохочується. Її творців нагороджують високими вченими ступенями, титулами, вручають найпрестижніші премії, всесвітні нагороди.
Німа риба-кит ніби єдина на цій планеті волає ‑ люди, зупиніться! Вона, безмовна, не може вимовити жодного слова і йде на останнє ‑ на власну загибель, щоб показати людству абсурдність шляху, яким знову пішла цивілізація, намагання людина прирівняти себе до Творця всього сущого. Далі так жити не можна і кити, які, за авторським припущенням, вже пережили свого часу таку всепланетарну біду, якщо не сказати ‑ катастрофу, застерігають людство власною лицарською смертю.
Іншою наскрізною лінією роману є сама людина ‑ земна істота на планеті Земля, котра еволюційно в чомусь конкретному не змінилася від дня свого зачаття. Так, наприклад, її до загибелі приводить вічна людська, саме людська, жадібність і ненаситність. Людина не знає ні в чому міри і тим самим уподібнюється тварині, яка, на відміну від homo sapiens, вбиває стільки, скільки їй потрібно для елементарного прожиття. Людина ж хижак у своєму бутті не знає ні в чому меж.
Третя наскрізна лінія цього дивовижного роману, надзвичайно глибокого за своїм внутрішнім світом та особливим підтекстом, ‑ за добро людині дуже часто платять злом. За добро треба розплачуватися, наголошує на цій тезі автор. У даному конкретному, описаному в романі, випадку дуже жорстоко ‑ власним життям. Саме нимнесподівано розплачується казково багатий Василько, від імені якого пишеться ця життєва сповідь, і яку в кінці вже дописує його водій і охоронець, оскільки головного героя твору підступно відправляють на Той світ друзі-заздрісники.
Василько здогадується, що саме цим для нього закінчиться його життя, його багатство. Малі гроші ‑ малий клопіт. Великі гроші ‑ великий клопіт, якщо не сказати смерть.
Парадоксально звучить висновок Володимира Рабенчука в передмові до роману: «Змальовуючи нашу спотворену сучасність з примруженим оком сатирика, письменник прагне знайти відповідь на запитання, яке хвилює мільйони українців в усьому світі. Чи ж справді ми нація приречених самогубців? Хто і за що закодував генетично наш народ – боротися не з ворогом, а з рідними братами? Битися самі з собою…».
Владислав Стольников
ВИЩА ЧЕСТЬ ЖЕРТОВНОГО НАРОДУ
...