Офіційний веб-сайт

Книга «Самогубець за покликанням»

Автор(-и): Олег Чорногуз / Розділ: Публіцистика і журналістика

Книга «Самогубець за покликанням» Олега Чорногуза, ДП «Державна картографічна фабрика», 2012 рік, м. Вінниця.

Висунуто Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Тарас Шевченка.

Роман «Самогубець за покликанням» Олега Чорногуза

В романі «Самогубець за покликанням» йдеться про наш цивілізований світ, який приречений на самогубство. З початком технічного прогресу почався його кінець. Саме таку парадоксальність нашого цивілізованого життя відкриває автор у новому творі.

«Самогубець за покликанням» гіпотетично натякає, що людство уже проходило аналогічний шлях аналогічної цивілізації на цій землі. Наше життя ‑ чергова циклічність нашого буття. Підтвердження цьому самогубство китів, які викидаються на берег океану і ніби своєю смертю намагаються зупинити людину від її дурних вчинків. Вчинками можуть бути і геніальні винаходи нашого часу, скажімо, ядерна зброя. Винайдення атомної бомби й іншої зброї масового знищення людством не лише не осуджується, а навпаки заохочується. Її творців нагороджують високими вченими ступенями, титулами, вручають найпрестижніші премії, всесвітні нагороди.

Німа риба-кит ніби єдина на цій планеті волає ‑ люди, зупиніться! Вона, безмовна, не може вимовити жодного слова і йде на останнє ‑ на власну загибель, щоб показати людству абсурдність шляху, яким знову пішла цивілізація, намагання людина прирівняти себе до Творця всього сущого. Далі так жити не можна і кити, які, за авторським припущенням, вже пережили свого часу таку всепланетарну біду, якщо не сказати ‑ катастрофу, застерігають людство власною лицарською смертю.

Іншою наскрізною лінією роману є сама людина ‑ земна істота на планеті Земля, котра еволюційно в чомусь конкретному не змінилася від дня свого зачаття. Так, наприклад, її до загибелі приводить вічна людська, саме людська, жадібність і ненаситність. Людина не знає ні в чому міри і тим самим уподібнюється тварині, яка, на відміну від homo sapiens, вбиває стільки, скільки їй потрібно для елементарного прожиття. Людина ж хижак у своєму бутті не знає ні в чому меж.

Третя наскрізна лінія цього дивовижного роману, надзвичайно глибокого за своїм внутрішнім світом та особливим підтекстом, ‑ за добро людині дуже часто платять злом. За добро треба розплачуватися, наголошує на цій тезі автор. У даному конкретному, описаному в романі, випадку дуже жорстоко ‑ власним життям. Саме нимнесподівано розплачується казково багатий Василько, від імені якого пишеться ця життєва сповідь, і яку в кінці вже дописує його водій і охоронець, оскільки головного героя твору підступно відправляють на Той світ друзі-заздрісники.

Василько здогадується, що саме цим для нього закінчиться його життя, його багатство. Малі гроші ‑ малий клопіт. Великі гроші ‑ великий клопіт, якщо не сказати смерть.

Парадоксально звучить висновок Володимира Рабенчука в передмові до роману: «Змальовуючи нашу спотворену сучасність з примруженим оком сатирика, письменник прагне знайти відповідь на запитання, яке хвилює мільйони українців в усьому світі. Чи ж справді ми нація приречених самогубців? Хто і за що закодував генетично наш народ – боротися не з ворогом, а з рідними братами? Битися самі з собою…». 

Коментарі