Книга «Пошепки і вголос», автор: Юлія Бережко-Камінська, видавництво «Український письменник», рік видання: 2017.

Висунуто видавництвом «Український письменник».

Книга «Пошепки і вголос» Юлії Бережко-Камінської

Юлія Бережко-Камінська народилася 1982 року в селі Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області. Член Національної спілки письменників України, головний редактор газети «Ірпінський вісник».

Шоста книга молодої авторки «Пошепки і вголос» з-поміж багатьох інших збірок сучасної вітчизняної поезії помітно й безсумнівно вирізняється високим рівнем майстерності представлених текстів, глибиною змісту, вишуканою, філігранною образністю і ‑ що нині вкрай рідко ‑ поєднанням найкращих традицій класичної поетичної школи із сучасними засобами художнього самовираження.

Поезія Юлії Бережко-Камінської пронизує своєю непідробною щирістю, справжністю, невимушеністю, оголеністю, довірливістю, проникливістю й водночас смисловою багатошаровістю, відточеним асоціативним рядом, гостротою переживань, які, проникаючи в душу, підіймають з неї власні старанно приховані емоції, думки, спогади і навіть страждання. Поетеса знімає між людьми бар'єри, допомагає розібратися в собі, у власних переживаннях, дослухатися, почути й зрозуміти власний внутрішній світ і світ близьких людей, відділити справжнє, глибинне від тимчасового.

Авторка не обирає в поезії легких доріг. У неї немає жодної штучності, поверховості, надуманості. За кожним рядком відчувається важка й натхненна праця. Її римування часто непередбачуване, але органічне, не вибудуване задля красного слова або зручності, а від початку і до кіпця підпорядковане внутрішньому стрижню ‑ бажанню просто (а інколи й непросто) й відверто говорити про найсокровенніші, найзначиміші речі, про те, що може роками не відпускати, допоки не буде проговореним у слові і прожитим у душі.

Кожна думка, кожен рядок пережиті поетесою на глибинно-болючому особистісному рівні, тому й відчуває читач ті вірші рідними, неначе це ти, читач, сам їх народив із власних трагедій, переживань, часто і з нездійсненних надій, гірких втрат і щасливих знахідок. Те, що Юлія Бережко-Камінська доносить через поезію, пронизане сердечним теплом справжньої любові до людей, особливою магічністю, дивовижною чистотою й довірою. Це, безумовно, світле слово, попри біль, сумніви і тривоги, які часом у ньому проступають. Воно наповнює й обдаровує. Воно болить, непокоїть, дарує надію та віру, підтримує й надихає. Воно окрилює, дає нові сили жити. Не даремно на вірші Юлії Бережко-Каміпської, які не є простими для виконання у пісенному жанрі, уже написано понад 30 пісень різними авторами, серед яких ‑ відомий пісняр Ігор Поклад.

Існує думка, що лірику можуть розуміти далеко не всі, адже людина не здатна сприймати поетичний текст раціонально. Авторка за допомогою персоніфікованих образів, риторичних запитань, алітерацій, асонансів, порівнянь, вишуканих епітетів і метафор створила особливий світ глибокої філософської поезії. Розмаїті тропи вражають своєю багатозначністю й неповторністю, передаючи щирі почуття ліричної героїні.

Юлія Бережко-Камінська ‑ самобутня поетеса, вона не стала епігоном того ж Тараса Шевченка, як це часто бувало з українськими поетами і в XIX, і в XX, і сьогодні, у XXI столітті, хоча творчість Шевченка авторка збірки «Пошепки і вголос» не тільки щиро любить, а й звіряє за ним кожен новий крок у літературі. Тим наче й генетика зобов'язує ‑ по маминій гілочці родинного древа вона з Моринців, із Шевченків. Тому її місія в сучасній українській літературі стає ще важливішою й відповідальнішою. І молода поетеса професійно викопує цю свою місію.

З подання видавництва «Український письменник»