Офіційний веб-сайт

Книга «Обличчям до стіни»

Автор(-и): Віра Китайгородська / Розділ:

Книга «Обличчям до стіни»; автор: Віра Китайгородська.

Висунуто Національною Спілкою письменників України.

 

Роман «Обличчям до стіни» Віри Китайгородської

 

Такі книги не пишуть. Такі книги проживають, промолюють і вишкрябують по живому.

У цієї книги феноменальний настрій ‑ вона сильна крізь відчай, радісна крізь сльози, родинна крізь історію цілого народу.

Вже з перших речень напруга, мов електричний струм, примушує серце калатати, мов дзвони в пожежу. Через трохи свідомість розслабляється і пливе давніми буковинськими осінніми садами, зимовими селами, весняним Дністром, але цей спокій ‑ тільки примара. Все єство читача відчуває, що знову ось-ось настане буря і шалений вітровій людських доль затягне так, що буде складно зробити бодай один подих.

«Обличчям до стіни» Віри Китайгородської ‑ справді роман-епопея. Скільки доль українців і життєвих доріг, переплетених щоденними і віковими випробуваннями. В центрі роману ‑ сучасна українська жінка-інтелігентка з невеликого міста, де всі всіх знають. Ви теж знаєте такі міста, в котрих ще пам'ятають, з яких квартир вночі вивозили українців і завозили кагебістів, хто тепер дахує валютні обмінки і скільки коштує місце роботи для молодого прокурора...

Сучасна українська жінка-інтелігентка ‑ відчайдушна журналістка, релігія якої ‑ правда понад усе. У 2012 році життя б'є її у найболючіше місце ‑ точку правди ‑ проти її чоловіка-лікаря фальсифікують кримінальну справу. Однією до непристойності гидкою і вигаданою справою тодішня місцева саунна тусовка з чиновників, прокуроро-суддів та інших начальників районного значення намагається «вбити кількох зайців»: скомпрометувати порядне ім'я журналістки, змусити її мовчати та вигідно продати посаду чоловіка ‑ завідуючого хірургічним відділенням. Сучасну українську жінку-інтелігентку не покидають найближчі друзі-журналісти та митці, вони, ризикуючи своїм життям поруч з нею, та «правоохоронна» машина зразка 2012 року ‑ це справжнє пекло, чорна діра, яка засмоктує і назад не повертає. Чого варта невигадана фраза невигаданої героїні, старої скуреної адвокатки, що «при такому замовленні на родину судів ніхто не виграє».

Та жодна темінь не вічна, і правда завжди сходить, як сонце. Навіть якщо правда коштує років життя.

«Обличчям до стіни» ‑ роман соціальний і політичний. Це ‑ матриця, яка показує, до чого може скотитись суспільство, якщо легітимізується порушення законів, якщо все вирішується «папанятіях» і коли українців намагаються витіснити на узбіччя. Разом з тим, ця книга ‑ не голосіння, не солоний надрив розпуки. Цей роман ‑ аж надто міцний, як тричі перегонена перцівка для жінки. Але, очевидно, саме такою має бути сучасна українська проза. Авторка називає імена, багато імен. Бо скільки ж можна мовчати цілими поколіннями, цілими родами? Поки ми мовчимо, нашу історію переписують і перетрактовують на свою вигоду.

«Обличчям до стіни» ‑ роман історичний. Авторка Віра Китайгородська вишукано переплітає сюжетні лінії з минулого і сьогодення, проводить паралелі, наскрізно шукає відповіді, ніби мандрівниця у часі. Відповіді на запитання, які ми повинні віднайти цілим народом.

«Обличчям до стіни» ‑ роман-душа. Душа ‑ родом з дитинства. Соковиті і стиглі спогади про час, коли маленькій людині здається, що ввесь світ створений для неї, що він ‑ досконалий і суцільно м'який і теплий, як лелече гніздо.

Неймовірна багато мова роману, з відтінками, присмаками і настроями, з забутими широким письменництвом словами, з діалектизмами, з тонким відчуттям найтоншого словесного пагону-дерева, генотипу слова та його змісту.

Це книга, яку можна використовувати як цеглу для закладання монументального духовного фундаменту і можна проспівувати як псальми.

Книга видана в чернівецькому видавництві «Букрек», в оформленні використано картини відомого українського художника Анатолія Фурлета. Вже на етапі верстки видавництво отримувало погрози про викуп тиражу з книгарень і його знищення. І не даремно, адже чимало постатей ‑ абсолютно впізнаванні. Іноді хтось може тішити себе думкою, що ніколи нічого не зміниться, і трон, посада чи зв'язки будуть до кінця віку. Та насправді вічними є лише правда і совість. Роман нагадує про те, що ми маємо захищатись не тільки від зовнішнього ворога, а й про те, що його не було б, якби українці стояли одне за одного, як камінь за камінь.

На кожній сторінці відчутно, як авторка любить і як віддана своїй рідній землі, своїй країні, проте вона не ідеалізує того, що відбувається. І це ‑ чи не єдиний шлях, який може везти нас вперед, а не ходити колами.

Коли ви дійдете до середини книжки, вам може видатись, що це ‑ ваша життєва історія, що якісь розділи чи фрагменти ви пережили вчора або ваша мати чи пра-пра-пра століття тому. У цьому ‑ унікальність письма Віри Китайгородської ‑ збирати в емоційний згусток нейрони сотень доль і виписувати їх в глибоких літературно і життєво образах. Ця проза ‑ найвищого ґатунку в українському контексті та достойна в світовому літературному процесі.

Сама авторка позиціонує книгу як автобіографічний роман, та насправді його можна вважати біографією нашої країни ‑ з усіма випробовуваннями та перемогами. Роман з аншлагами вже презентовано в Чернівцях, Вінниці, Тернополі, на Львівському книжковому форумі.

Безперечно, книга заслуговує широкої читацької уваги та літературних відзнак.

 

З подання Національної Спілки письменників України

Коментарі