Офіційний веб-сайт

Книга «Нехворощ»

Автор(-и): Любов Пономаренко / Розділ: Література

 

Книга «Нехворощ», видавництво «Дивосвіт» (м.Полтава), рік видання: 2015, автор: Любов Пономаренко.

Висунуто Національною спілкою письменників України.

 

Книга «Нехворощ» Любові Пономаренко

 

У новій книзі «Нехворощ» відомої української письменниці Любові Пономаренко переплітаються найкращі традиції реалістів, імпресіоністів, експресіоністів, сюрреалістів. Характери героїв вияскравлюються переважно на рівні емоційно-інтимних рефлексій на драматичні повороти долі, ситуації на межі життя і смерті. Таємниця, подих якої відчутний майже в кожному творі письменниці, проектується на взаємопроникнення реального й потойбічного.

Всі персонажі художніх текстів письменниці шукають виходу з деформованої реальності. Але життєвий лабіринт подібний до кафкіанського: він осяжний, та нитку Аріадни бачать не всі й не завжди...

Чи не є це лише витвором абстрактної уяви письменниці? А що в реальному житті? Вражає оповідь про долю підлітків ‑ програної батьком у карти Ніки й приреченого інваліда Ніла ‑ в новелі «Почують тебе сніги». І первозданний, чистий почуттями світ дітей протистоїть навколишньому бруду, цинізму, жорстокості темного світу дорослих. Навіть найсильніша батьківська любов не здатна розтопити айсберг байдужості, прагматизму, пристосуванства сучасної реальності.

У книзі «Нехворощ» письменниця не оминає увагою тему війни на Сході України (оповідання «Ненароджені», «Полон»). Літературознавець Сидір Кіраль зазначає: «Любов Пономаренко по-стефаниківськи психологічно сконденсовано, тонко й правдиво і по-довженківськи глибоко, метафорично розкрила весь трагізм війни, показала її патологічну потворність, як свого часу про це писав Марко Черемшина у циклі новел «Село за війни». Осип Гуряпський у психологічній поемі-повісті «Поза межами болю» та Роман Андріяшик у романі «Люди зі страху».

Вирізняється оригінальністю творча манера (ідіостиль) письменниці. Скажімо, у новелі «Кричав потягу ніч» найтрагічніші прозові рядки, присвячені дівчинці, що колись загинула на описаній станції, ритмізуються, перетворюючи окремі фрагменти твору на білий вірш. І так аж до останніх рядків твору, де віршовий ритм завмирає, немов чиєсь схлипування.

Як пише доктор філологічних наук Микола Сулима, «обробляючи ниву поетичної прози, письменниця часто спирається на чепігу плуга гемінгвеївської конструкції. Більша частина лемеша ‑ в землі, менша ‑на поверхні». Серед низки письменників, з якими той самий автор порівнює творчість Любові Пономаренко, також імена Лесі Українки, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Григора Тютюнника, Франца Кафки.

 

З подання Національної спілки письменників України

Коментарі