Офіційний веб-сайт

Книга «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія»

Автор(-и): Галина Тарасюк / Розділ: Література, публіцистика, журналістика

Книга «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія», автор Галина Тарасюк, видавництво «Дніпро», рік видання: 2015.

Висунуто Українським фондом культури імені Бориса Олійника.

 

Книга «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» Галини Тарасюк

 

У 2015 році у видавництві «Дніпро» побачив світ новий твір відомого українського прозаїка, поета і публіциста Галини Тарасюк ‑ роман-версія «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія», присвячений життю і творчості українського Генія і Пророка Тараса Григоровича Шевченка.

Здавалося б, що нового і цікавого можна написати сьогодні про Шевченка, якщо про нього написано більше, ніж про всю українську літературу ‑ з початків до наших днів?! І всі ці матеріали: від солідних досліджень ‑ до пересічної белетристики ‑ нині у відкритому доступі в Інтернеті. Лиш не лінуйся: «копіюй» і «вставляй», і за місяць-два можеш видавати тритомник прекрасного плагіату. Оскільки авторське право у нас не працює, ніхто й не помітить.

До речі, останнім часом з'явився навіть такий літературний «жанр», який уже назвали «copi-раste» ‑ в українській транскрипції: копіпейст, тобто «скопіювати-вставити». Отож виходить, що хоч-не хоч, а чимало сьогочасних творів про Тараса Шевченка ‑ це ‑ або копіпейст написаного про нашого Генія з позицій імперської ідеології царської Росії і Радянського Союзу, або ж переспіви «відкриттів», якими в епоху незалежності «ошелешували» нас «шевченкознавці», як з вражого, так і дружнього табору. Особливо, в останні роки, коли Шевченко знову постав на повний зріст як Символ української державності.

В одному з інтерв'ю Галина Тарасюк призналася, що взятися за роман її спонукало, по-перше, бажання захистити нашого національного Генія і Пророка від різних інсинуацій. По-друге, довершити довголітні висліди «Всесвіту на ім'я Тарас Шевченко, в якому ще багато зосталося не відкритого, не прочитаного, не пізнаного, а то й просто не осмисленого. Та ще більше, викривленого, перекрученого»... Що, власне, й стало мотивацією для написання нею своєї версії, а почасти й контроверсії життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка ‑ з погляду не тільки Вічності, а, передовсім, сучасних реалій, і переосмислення тих історичних та літературних джерел, які нині стали доступними для всіх охочих знати правду про українського Пророка.

Відповідно, була вибрана і «форма» твору ‑ своєрідний жанровий «мікс», в якому поєдналися документальні факти, історично-біографічне дослідження, публіцистичний пафос та візії феномену Тараса Шевченка самого автора.

На мій погляд, роман «Зоре моя вечірняя...», або Пророк і Марія» цікавий вже тим. що в ньому не один, а два головних герої: Тарас Шевченко і його епоха ‑ на всіх її рівнях і зрізах: політичному, соціальному, мистецькому, духовному, чисто людському.

Адже, справді, Шевченко, може, як ніхто з його видатних сучасників, був «від плоті і крові» не тільки свого народу, а й своєї непростої епохи. Одним з найяскравіших її явищ, «витворів» і ‑ творців! Бо, як ніхто, намагався вплинути на неї, навіть змінити хід російської історії! Незважаючи на трагічні для нього наслідки цієї нерівної священної боротьби за рівність усіх людей...

Нічого не вигадуючи, опираючись тільки на факти й документи, Галина Тарасюк доводить нам велику силу впливу еманації Шевченкового духа спочатку на земляків-малоросів, потім на українське патріотичне дворянство, тоді на братчиків кирило-мефодіївських, на офіцерів царської армії... Ба! навіть на російське «общественное мнение»... Здається, сам факт його присутності уже «демократизував» імперську свідомість як високопоставлених і «високородних» його благодійників, так і колег по мистецькому й поетичному цеху, і просто приятелів з петербурзького бомонду...

Не принижуючи героїчного подвижництва Пантелеймона Куліша і всієї малоросійської інтелігенції, письменниця все ж переконана, що без Шевченка не відбулося б становлення української духовності й літератури в координатах російської імперії, тим паче за протидії щойно народжуваного «русского мира», під тиском нещодавно благословенного Миколою Першим Третього відділу його імператорської канцелярії, правонаступниками якого згодом стануть сумнозвісні ЧеКа, НКВД і КҐБ.

Більше того, письменниця впевнена, що Шевченко не тільки не до оцінений, а й дослідники помилково применшували його громадянську діяльність, надто публіцистичну. На приклад, приписували його гострі статті під псевдонімами, надруковані в пресі, іншим особам.

І таких відкриттів нерозгаданих фактів з життя Шевченка в романі чимало. Як відомо, велич і величність особистості можна показати тільки на широкому і яскравому панорамному тлі епохи. Тому автор так багато уваги приділяє в романі взагалі історії 19-го століття. Чітко окреслює політичну карту Росії і всієї Європи того часу, досліджує причини і наслідки Кримської війни, завоювання Сибіру і Середньої Азії, взагалі, мілітаристської політики російської монархії щодо України, Польщі, Криму і азійських ханств ‑ через сприйняття Тараса Шевченка, якому долею судилося бути активним свідком усіх цих подій. А часто і в перших рядах борців, як це було в останні роки життя Поета, коли він майже очолив «всеросійський рух» за реформи, точніше скасування кріпосного права!

Взагалі, письменниця «будує» роман па паралелях між нашим сьогоденням і подіям 19-го століття, коли, як вже було сказано, поряд з ідеєю «русского мира» у свідомості прогресивних малоросів зароджувалась ідея Української автономії аж до самовизначення, на противагу печально знаменитому Третьому відділу створювалось «Товариство запомоги нужденним письменникам і вченим», або Літературний фонд. У той час, коли відстала деморалізована російська армія завойовувала роздроблену місцевими феодалами Середню Азію, прогресивна російська інтелігенція шукала рятунку у прогресивній Європі...

Така орієнтація автора в часі й просторі, дає їй змогу вмотивовано і водночас гранично правдиво відтворити головні віхи і «ціхи» у житті Шевченка, його внутрішнє життя, формування глибоко народної і національної самосвідомості під впливом різни людей і подій.

А, головне, почасти, ламаючи стереотипи й усталені уявлення, розгадати таємницю Шевченкового МЕСІАНСТВА. В чому його коріння, причини, мотивації: в «Призвані поетичному, як він сам вважав, тобто «від Бога»? Чи в земному гострому відчутті несправедливості і потребі Справедливості людини, спочатку приниженої, зневаженої, потім возвеличеної до Пророка?

І шукає відповіді на ці запитання впродовж усього роману, який починається з повернення Тараса Шевченка з Новопетровського укріплення на волю влітку 1857 року. Себто ‑ з найвищої кульмінаційної точки в його житті. І веде нас услід за ним через усю Росію ‑ від Каспійського моря до Балтійського. З Астрахані ‑ через Нижній Новгород і Москву ‑ в Петербург. «По дорозі» знайомлячи з тогочасним життям Росії, великим множеством сучасників Шевченка, їхніми настроями і помислами.

Саме ці зустрічі з людьми різних суспільних прошарків і національностей, розмови з ними, доводять те, що треба було довести: Тарас Шевченко справді був МОРАЛЬНИМ АВТОРИТЕТОМ і СИМВОЛОМ СВОБОДИ не тільки для революційно налаштованої інтелігенції Росії, а й для представників молодої буржуазії, дворянства і чиновників, невдоволених політикою царату, і навіть деяких царедворців, орієнтованих на постреволюційну вільну від рабства Європу.

В цьому плані надзвичайно цікаві висліди стосунків «національно-віруючого» Тараса Шевченка з польськими поетами-інсургентами, з ліберальним шовіністом Іваном Тургенєвим. революційними демократами ‑ «современниками» Чернишевським і Добролюбовим, із закоханими в Тарасову творчість і сутність людську братами Жемчужниковими, Курочкіними, а також художником і аристократом графом Федором Толстим та родиною слов'янофілів Аксакових...

Новими гранями відкриваються через стосунки із Шевченком і такі добре знайомі постаті української духовності як Пантелеймон Куліш, брати Лазаревські, відомі вчені Максимович, Бодянський, патріотична українська провінційна шляхта, не кажучи вже про цілу когорту відомих і великих людей, особистостей, знаменитостей різних національностей, які оточували Шевченка, «обточували» Шевченка, творили з нього того Шевченка, який став Совістю Росії і Пророком України.

Не обходить Галина Тарасюк й інтимних сторін Генія і Пророка, його стосунків із жінками. Та все ж головна увага письменниці прикута до дружби Шевченка з Марком Вовчком, яка власне, є третьою головною героїнею роману «Зоре моя вечірняя», або Пророк і Марія».

Часом здається, що пієтет самої Галини Тарасюк до особи й образу Шевченка заважає їй бути об'єктивною в поглядах на його стосунки з жінками. Ба! Навіть авторська об'єктивність часом стає суб'єктивною, приміром, у ставленні до актриси Катерини Піунової, княжни Варвари Рєпніної чи наймички Ликери Полусмак, але ця небайдужість лиш додає пристрасті й вогню романній оповіді, і робить динамічнішим досить великий за обсягом твір.

Врешті-решт, читач починає вірити, що Шевченко таки не кохав по-справжньому жодної жінки, крім Марка Вовчка. Що всі жінки, крім неї, були: дитячим закохання, юначим захоплення, короткою пристрастю зрілого чоловіка... І тільки Марко Вовчок була ‑ його великою ЛЮБОВ'Ю, його провідною Зорею і його «Зіронькою вечірньою».

Повертаючись знову до образу Тараса Шевченка, зауважимо, що ми бачимо його всіляким: і в шапці й кожусі, і в парусиновому плащі, і в костюмі з краваткою. І того, хто любив у теплій компанії перехилити чарку, і того, хто захоплювався чужими молодицями, і того, який найбільше за все, любив «свою Україну убогу», і того, що співав тремтливим тенором «Зіроньку», і того, що говорив зі своїм народом голосом Пророка. Святого і грішного, великого і схожого на кожного з нас...

З огляду на сказане вище, роман-версія Галини Тарасюк «Зоре моя вечірняя», або Пророк і Марія» ‑ твір оригінальний, талановитий, написаний майстерно і зі «знанням теми». Крім того, він дуже вчасний і потрібний ‑ як своєрідна апологія життя і творчості Тараса Шевченка. Тому беззаперечно заслуговує на премію його імені.

 

З подання Українського фонду культури імені Бориса Олійника

Коментарі

Без сумніву, роман-версія «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» Галини Тарасюк – знакова подія у сучасному літературному житті. Те, що книга висувається на здобуття найвищої мистецької премії в Україні, є свідченням визнання неперебутнього таланту авторки, вияву її художньої сутності в осмисленні нових граней творчого феномену українського Генія. Письменниця Г. Тарасюк вдається до творчих відкриттів в осягненні художньої біографії Т. Шевченка, що виявляються в осмисленні останніх років його життя, повсякчас шукає шляхи і можливості утвердження його особистісної свободи, які окреслюються у площині моральних й національних координат екзистенційного самовияву митця. На тлі епохи, у взаєминах з імперською всепоглинаючою культурою, український Пророк мислиться як духовний натхненник нації, здатний відстоювати аксіологічні орієнтири свого народу, які сповідують високу мету його власного самоствердження. Основним мотто книги Галини Тарасюк є можливість показати Тараса Шевченка як цілком світську людину, яка прориває кола буденності й вивищується в позапросторі повсякденного існування, знаходить власний сенс у жертовності і пасіонарності.
Роман-версія «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія» пройшов належну апробацію під час читання його авторкою другої публічної лекції пам’яті Івана Огієнка у Кам’янець-Подільському університеті і мав схвальні відгуки серед її слухачів.

Олег Рарицький, доктор філологічних наук, завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Інтерес до постаті Великого Пророка у Галини Тарасюк є сталим і пріоритетним, зовнішню, а особливо внутрішню поєднаність з традиціями Шевченка засвідчують як ліричні одкровення авторки, так і її проза.
Новий роман «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія», виданий «Дніпром» у 2015 році, безсумнівно ввійде до лектури найвибагливішого сучасного читача. Щоправда, через скромний тираж далеко не всі поціновувачі прози Галини Тарасюк мали приємність тримати цю книгу в руках. Зараз ситуація змінилася: роман розташований на декількох сайтах в Інтернет-мережі, і «посвячених» у таїнство проблематики і поетики твору значно побільшало. Це, мабуть, третій (після «Тарасових шляхів» Оксани Іваненко і «Українських ночей…» Єжи Єнджеєвича) роман, який так повно відстежує стосунки Шевченка з представниками різних суспільних прошарків і національностей: від родини слов’янофілів Аксакових до польських поетів-інсургентів, від революційних демократів Чернишевського і Добролюбова до аристократа Толстого. З тією хіба різницею, що Галина Тарасюк в результаті доводить, що Шевченко був утіленням героїчного чину і символом свободи для всіх, хто виношував ідею вільної від рабства Європи. До того ж письменниці не так важлива зовнішня подієвість сюжету, як подієвість внутрішня, рухомість думки, а не подій. Галина Тарасюк не лише ретельно простудіювала багатющу спадщину Шевченка і всю доступну їй документалістику, не лише явила науковий підхід до інтерпретації білих плям і дражливих епізодів нашої історії, вона талановито прилучилася до відновлення гуманітарної аури українства в умовах новітніх викликів, перед якими наразі стоїть наша держава.
Роман-версія – таке жанрове визначення дає своїй книзі Галина Тарасюк. Так видається, що це швидше роман-відкриття, який послідовно декодує нерозгадані факти життя Пророка і його духовної доні.
Роман вражає своєю щирістю, душевністю, умінням вести діалог не лише з минулим, а й зі своїми сучасниками. З точки зору мистецької довершеності новий проект Г. Тарасюк не поступається перед її попередніми романами, швидше навпаки, – він явив новий етап творчого зростання талановитої письменниці. Авторка по суті акумулювала той письменницький досвід, який означує найвищі досягнення художньої шевченкіани. Роман цілком заслуговує бути відзначеним Національною премією імені Тараса Шевченка.
Професор кафедри історії української літератури і компаративістики Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка Галина Насмінчук

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Введіть будь ласка симовли зображені на малюнку, щоб додати коментар.
Фото Капча
Введіть символи, які показані на зображенні.