Офіційний веб-сайт

Книга «Вірші з війни»

Автор(-и): Борис Гуменюк / Розділ: Література

 

Книга «Вірші з війни», видавництво «Ярославів Вал» м.Київ, рік видання: 2015, автор: Борис Гуменюк.

Висунуто Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.

 

Збірка поезій «Вірші з війни» Бориса Гуменюка

 

Перший фронтовий поет незалежної України ‑ саме так увійде в історію літератури Борис Гуменюк зі своєю книжкою «Вірші з війни». Взагалі, Борис Гуменюк ‑ відомий письменник, дотепер його навіть більше знали як прозаїка (у першу чергу, мабуть, завдяки роману «Лук’янівка», котрого жартома можна назвати пострадянським римейком «Саду Гетсиманського»).

Гуменюк ‑ і як боєць, і як митець ‑ сповна використав можливості війни в новому інформаційному світі: просто з передової він час від часу постить у Facebook. Постить і про якісь важливі події на фронті, й політичні тези, але також не забуває про вірші. За словами автора, він уже давно не писав поезії, але на Сході знову «пішло». Сторінка Бориса Гуменюка вмить здобула величезної популярності, вірші переношували сотні людей. А потім, підкоривши український Facebook, поезія Гуменюка вийшла з віртуального простору на свіже повітря. Видавництво Сергія Пантюка надрукувало книжку «Вірші з війни» до Форуму видавців у Львові.

«Вірші з війни» ‑мабуть, не зовсім класичний для української літератури зразок «фронтової поезії». Надто вже людський, особистий її вимір. У поезіях Гуменюка фігурує окрема людина в шалених обставинах війни, і це головний стрижень, сенс книги. Він виявляється навіть потужнішим за безперечно присутній тут патріотизм, елементи пропаганди. Це особливо добре помітно у тих віршах, де з’являються образи ворогів: вони вельми індивідуалізовані, в їхніх зображеннях відчитується не лише ненависть і змагальність, але також і людське співчуття. Промовисті й описи різних тварин і птахів, життя яких в умовах війни радикально змінилось і часто опиняється під іще більшою загрозою, ніж людське.

Якщо про попередні війни наші поети писали найбільше в трагічно-урочистій стрімкій римованій силаботоніці, то Борис Гуменюк у «Віршах з війни» вдався до епічного, широчезного, багатослівного й риторизованого верлібру. Це теж стає для декого з читачів несподіванкою. Сам автор із цього приводу зазначає таке: "Але хто тобі повірить солдате Якщо ти в риму з пафосом Говоритимеш про війну (...)".

Ця форма дозволила Гуменюку «розгулятися», як справжньому міфологізованому козаку. Тут і розгорнуті образи, й багатоповерхові історії, й навіть неримоване обігрування рими «любов ‑ Азов».

Потужність і масштабність ‑ назагал, певно, головне враження від «Віршів з війни». Ці тексти справді справляють враження. Борис Гуменюк у переважній більшості випадків чудово дає собі раду з матеріалом, нібито й вдячним, але тим і небезпечним (див. вірші українських поетів часів інших війн ‑ як часто «сповзали» вони у порожню тріскотню). А отже, першість «Віршів з війни» лише зміцнюється. Швидше за все, подальші зразки лірики з передової та взагалі поезії мілітарного характеру порівнюватимуть саме з цією книгою. І змагатись із спокійним напруженим тоном, почуттям гумору на тлі сентиментального смутку та яскравими влучними образами Бориса Гуменюка їм буде вельми непросто.

З подання Держкомтелерадіо

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA