Видавництво «Либідь», м. Київ, 2009 р., 740 с. з ілюстраціями.

ISBN 978-966-06-0560-2

Вступна стаття-передмова «З московської чаші…» Володимира Мельниченка

Фрагмент

На пізнавальному шляху нації до Тараса Шевченка ще тільки чекає нас усвідомлення того, що в його житті та творчості Москві належало значно вагоміше місце, ніж ми досі вважали. Наприкінці другого Шевченкового століття мусимо визнати, що історія Тарасових зустрічей з Москвою нас майже нічого не навчила. Бо ж інакше в українських стосунках із нею в нових історичних умовах було б набагато більше Шевченкового здорового глузду і втіленої в поетові народної мудрості.

У творчості Шевченка опозиція «Україна ‑ чужина» набуває завершеного характеру наприкінці 30-х років XIX століття. В поезії «До Основ'яненка» (1839) милій поетовому серцю Україні, яка «Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче», протиставлено конкретну Російську імперію, «Московщину»: А до того – Московщина Кругом чужі люде.<...>Насміються на псалом той, Що виллю сльозами; Насміються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами!

Юрій Барабаш, який найглибше дослідив цей феномен, пише:

«Як і в посланні «До Основ'яненка», в «Катерині» тему духовної самотності, «сирітства» поміж «чужими людьми» поєднано з темою «чужини», а останню чітко визначено як «Московщину»...

Для Шевченка «Московщина» ‑ не просто такий собі «чужий край», сказати б, «не-батьківщина», це край ворожий, символічна назва імперії, втілення зловісної тоталітарної, бездушної сили, яка гнобить і особистість, і цілі народи. У тому числі, до речі, й народ російський...

Головна особливість Шевченкової опозиції «батьківщина – чужина» полягає в тому, що вона є величиною константною, структурно-семантичною парадигмою усієї творчості, якісною характеристикою світобачення і художньої свідомості».

Отже, Шевченко асоціював «чужину» з Московщиною задовго до приїзду до Москви. Але ж Московщина ‑ не Москва! Впродовж: багатьох десятиліть не акцентувалося на тому, що в Шевченковій поезії саме Москва стала символом російського гноблення українців, уособленням наруги над українською історією та духовністю тільки після першого відвідання поетом міста на початку 1844 року. Лише усвідомивши це, ми зрозуміємо, наскільки важливим є дослідження поетового перебування в місті в контексті всієї його поетичної творчості.