Офіційний веб-сайт

Вистава «Перехресні стежки» за повістю Івана Франка

Автор(-и): Режисер-постановник й автор п’єси Д. Чирипюк, художник вистави, головний художник театру ім.І.Франка А. Александрович, композитор вистави, заслужений діяч мистецтв України Ю. Шевченко та актори театру заслужений артист України П. Панчук (роль Стальського), заслужений артист України О.Стальчук (роль Барона) / Розділ: Театральне мистецтво

Вистава «Перехресні стежки» за повістю Івана Франка Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка

Висунуто Національною спілкою театральних діячів України режисера-постановника й автора п’єси Д. Чирипюка, художника вистави, головного художника театру ім. І.Франка А. Александровича, композитора вистави, заслуженого діяча мистецтв України Ю. Шевченка та акторів театру заслуженого артиста України П. Панчука (за роль Стальського), заслуженого артиста України О. Стальчука (за роль Барона).

 

Вистава «Перехресні стежки» за повістю Івана Франка

Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка

 

Повість І. Франка «Перехресні стежки» створена на межі століть (1900 рік). Це обумовило символічно-модерний стиль твору, в якому існують дві сюжетні лінії. Романтична: історія трагічного трикутника Рафалович-Регіна-Стальський та суспільно-громадянська, пов’язана із діяльністю адвоката Рафаловича. Для автора і постановника сценічної версії повісті Дмитра Чирипюка домінуючими стали слова самого І. Франка: «значний вплив на моє життя, а значить, на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом…» Отже, створюючи свій варіант сценічного втілення повісті, режисер Дмитро Чирипюк зосередив свою увагу в першу чергу на висвітленні і проникненні у найпотаємніші нетри людської душі чотирьох персонажів: Рафаловича, Регіни, Стальського і Барона.

Саме ці постаті завдяки геніальній уяві Франка являють читачеві глибинне, втаємничене поняття фатуму. Складну внутрішню боротьбу між божественним і диявольським. Вічний пошук ідеалу жіночості і любові (як і було в реальному житті Франка), а замість цього фатальна жінка, нічні жахи, афекти, хворобливі алюзії, за якими порожнеча.

Фабула цієї лінії певною мірою віддзеркалює знані твори І. Франка «Зів’яле листя» та «Украдене щастя».

У місті з’являється молодий успішний адвокат Євгеній Рафалович, який випадково перестрічається із давнім наставником Стальським. Минуло чимало років з останньої зустрічі. Є про що розповісти. Рафаловича цікавлять справи у місті, звичаї, впливові особи. Завдяки знайомству із Стальським він має намір завоювати певні позиції, авторитет. Стальський із хворобливою зверхністю «проводить» колишнього учня лабіринтами людської ницості.

Кульмінацією є візит Рафаловича до Стальського. В його дружині Регіні Рафалович впізнає своє юнацьке кохання. Стальський організовує вечірку з нагоди 10-ї річниці свого шлюбу з Регіною, яка з мрійливої дівчини перетворилася на афектовану, істеричну особу, не здатну на опір чоловіку-садисту. Між колишніми закоханими виникають дивні почуття… Містом блукає божевільний сторож Барон в пошуках антихриста, він певен, що саме на нього покладена місія врятувати світ… 

Коментарі

Однообразный. Нудный.
После смерти Ступки спектали становятся хуже

Дуже вразило сценічне оформлення та режисура, найкраще , на мою думку, реалізований образ Барана.Режисеру велике спасибі за таке бачення роману!

Повість Франка файна, а постановка дуже сумнівна. В театрі Франка є більш вдалі вистави.

Прекрасна вистава! Канва постановки зіткана з майстерності акторської гри, талановитої режисури та безсмертної геніальності твору "Перехресні стежки". Майже дві години переживали емоції захоплення, особливо вразила гра О. Стальчука, образ Барона легким, але потужним штрихом доповнював загальну картину дійства, що відбувалося на сцені. "Браво!" усім, хто працював над виставою!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA