(поетеса, прозаїк, художниця)

Андієвська Емма Іванівна народилася 19 березня 1931 року у місті Сталіно, нині Донецьк. З 1943 року ‑ в еміграції. Має громадянство США.

1957 року закінчила Український вільний університет у Мюнхені (ФРН) за спеціальностями філософія та філологія.

Емма Андієвська тривалий час працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».

Емма Андієвська є авторкою двадцяти дев'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів. Найвідоміші її книги поезії: «Поезії» (1951), «Народження ідола» (1958), «Риба і розмір» (1961), «Наука про землю» (1975), «Спокуси святого Антонія» (1985), «Знаки. Тарок» (1995), «Атракціони з орбітами й без» (2000), «Мутанти» (2010) та інші. Їй належать три романи: ««Герострати» (1970), «Роман про добру людину» (1968), «Роман про людське призначення» (1980).

Як художниця-авангардистка, Емма Андієвська створила понад 9000 картин у стилі сюрреалізму та герметизму. Художні виставки малярки проводилися в різних країнах світу.

Емма Андієвська є лауреатом кількох престижних літературних премій, зокрема, премії «Глодоський скарб» 2009 року, заснованої редакцією літературного альманаху «Кур’єр Кривбасу».

Поетична, прозова та художня творчість Емми Андієвської тематично пов'язані. Превалюють теми буття, вибору, добра, «круглого часу», України.