Алфьоров Ігор Олександрович ‑ народився 25.І.1930 р. в с. Костянтинівка, тепер Мар’їнського району Донецької області, помер 13.ІІ.1978 р. у м. Києві.

Архітектор. Закінчив 1955 року Харківський інженерно-будівельний інститут. З 1965 по 1975 рік обіймав посаду головного архітектора Харкова. З 1975 по 1978 рік ‑ Перший заступник голови Держбуду УРСР. Брав участь у розробленні генпланів міст Котовська (1957 р.), Нового Донбасу (1958 р.), Гуляйполя, Білопілля, Ворожби (1960 р.), Жовтих Вод (1963 р.), Харкова (1967 р.). З 1961 по 1962 рік ‑ керівник розробки генпланів м. Ханоя (В’єтнам). Один з авторів монумента на честь проголошення радянської влади в Україні (1975 р.) та меморіального комплексу Слави (1977 р.) у Харкові.

Присуджено Шевченківську премію 1977 року разом з В.І. Агібаловим, Я.Й. Риком, М.Ф. Овсянкіним, С.Г. Світлорусовим (скульпторами), А.О. Максименком, Е.Ю. Черкасовим(архітекторами) за монумент на честь проголошення радянської влади в Україні у м. Харкові.