Офіційний веб-сайт

Відповісти на коментар

Автор(-и): Віктор Гирич / Розділ: Театральне мистецтво

 

Вистава «Сон» за творами Тараса Шевченка, місце оприлюднення: Київський театр юного глядача на Липках, рік: 2014, режисер-постановник: Віктор Гирич.

Висунуто Національною Спілкою театральних діячів України.

 

Вистава «Сон» за творами Тараса Шевченка у постановці Віктора Гирича

 

‎Лесь Танюк: «Починається вистава з того, що через глядачеву залу на сцену вибігають актори з шинами в руках, створюється момент хаосу. У збентеженому й розгубленому натовпі людей зринають пророчі рядки поета. В кожного персонажа інтоновані по-своєму ‑ невпевнено, гучно, напівшепотом... Візуальний ряд складають документальні кадри з подій революції Гідності на Майдані. У дзеркальних модулях на сцені відображення подвоюється і в такий спосіб ефект масштабності наяву. Це підсилює дію, навіть гіперболізує в сценах чванства російських царів. (Художник з.д.м. України Михайло Френкель).

На високій металевій конструкції, мов на звичній сцені Майдану, з'являється головний персонаж ‑ Тарас (актор Тарас Мельничук). Звучить поема «Сон». Саме така форма людського стану допомагає увиразнити все, що відбувалося, що є, і те, що може бути згодом. Конфлікт посилюється, емоції збурюються, глядачі підсвідомо стають учасниками дійства. Рядками поезій, що звучать зі сцени та продовжуються глядачами, неначе твориться спільна молитва за Україну. Режисер із перших хвилин об'єднує простір. Тараса Шевченка грають троє акторів різного віку. Це додає поліфонічності подіям.

Тарас малий (грає школяр Назар Дробінський), якому кортить подивитися на ті стовпи, що небо підпирають, Тарас юний (актор Юрій Радіонов), здібності в малюванні якого поціновує Карл Брюллов, а далі ‑ сцена знайомства Тараса ( актор Тарас Мельничук) з Варварою Рєпніною. Виразно звучить сцена зустрічі поета з актором Михайлом Щепкіним, це дві особистості, такі близькі по духу, які розуміють один одного з півслова. Відбувалося все саме на Різдво, коли Щепкін з трупою акторів, мандрував Україною. Персонажі - колядники дарують Тарасові шапку й кожуха. Він стає впізнаваним в узагальненому образі Кобзаря, як на портреті. Усталене візуальне сприйняття сповнюється емоційним, філософським.

Оригінальна сценічна інтерпретація творів режисером Віктором Гиричем проектує потужну мислеформу про значущість нації, її велетів духу, її нездоланність.

Тут поезія Пророка, як дух самоіндентифікації у Всесвіті, спонукання до волі, до незалежності. Ці почуття - на противагу зброї. Режисер усвідомлено вводить трьох виконавців на роль Поета, в кожного із них своє смислове навантаження, через що і встановлюється тісний контакт із глядачем. Постановка долає стереотипи сприйняття і в цьому її відмінність та знаковість.

Невипадково, вже після вистави, емоційний гурт глядачів продовжує цитувати Шевченка. І це абсолютно мотивовано».

З подання Національної Спілки театральних діячів України

Коментарі

Відповісти

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA