Офіційний веб-сайт

Відповісти на коментар

Автор(-и): Віктор Гирич / Розділ: Театральне мистецтво

Вистава «Сон» Київського театру юного глядача на Липках, 2014 р., режисер-постановник: Віктор Гирич.

Висунуто Національною Спілкою театральних діячів України.

 

Вистава «Сон» Київського театру юного глядача на Липках у постановці Віктора Гирича

 

Вистава «Сон» за творами Тараса Шевченка це розлоге сценічне дійство, в якому образ Пророка стає нам, сьогоднішнім, близьким і зрозумілим як ніколи раніше.

Починається дійство з того, що через глядну залу на сцену біжать актори з шинами в руках, створюється момент хаосу. У збентеженому, розгубленому натовпі людей зринають пророчі рядки поета. В кожного персонажа інтонаційно по-своєму: невпевнено, гучно, напівшепотом... Візуальний ряд ‑ документальні кадри з революції Гідності на Майдані. Портали сцени із дзеркальної поверхні, в такий спосіб ефект масштабності наяву. Це підсилює дію, навіть гіперболізує в сценах чванства російських царів. (Художник з.д.м. України Михайло Френкель). На високій металевій конструкції, мов на звичній сцені Майдану, з’являється головний персонаж ‑ Тарас (актор Тарас Мельничук). Звучить поема «Сон». Саме така форма людського стану допомагає увиразнити все, що відбувається, і те, що може бути. Конфлікт посилюється, емоції збурюються і глядач підсвідомо стає учасником дійства. Рядками, що звучать зі сцени та відлунюють у повторі глядачів, умовно твориться спільна молитва за Україну. Режисер із перших хвилин об’єднує простір. Тараса Шевченка грають троє акторів(різного віку). Це додає поліфонічності сприйняття сюжету - Тарас малий, якому кортить подивися де стовпи небо підпирають, Тарас юний, коли Брюлов поцінував його здібності в малюванні, тут же його знайомство із Варварою Рєпніною. Виразно звучить сцена зустрічі з актором Михайлом Щепкіним ‑ дві особистості, що з півслова розуміють одне одного. Відбулося це саме на Різдво, коли він, з трупою акторів мандрував Україною. Персонажі-колядники дарують Тарасові шапку й кожуха. Він упізнаваний, (як на портреті), в образі Кобзаря. В цілому, відтворена дія через сюжет твору, оригінальна сценічна інтерпретація проектує потужну мислеформу про значущість нації, нездоланність. Поезія Шевченка ‑ дух самоусвідомлення, спонукання до волі, до незалежності. Ці почуття ‑ противага зброї. Через те, що у виставі Поет в різному віці, встановлюється тісніший контакт з глядачем. Вистава руйнує стереотипи сприйняття його творчості. Невипадково, після вистави емоційний гурт глядачів продовжує цитувати Шевченка. Абсолютно вмотивовано.

 

Коротко про режисера-постановника

Упродовж 1978-1984 років Віктор Гирич працював режисером Київського державного театру російської драми імені Лесі Українки. Здійснив постановки в Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, Могильовському обласному театрі драми і комедії імені В.Дуніна- Марценкевича (м. Бобруйськ, Білорусь). Від 1984 року запрошений на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки до Київського театру юного глядача, яку було відзначено премією Другого Республіканського фестивалю театрів для дітей. 1991 року його призначено художнім керівником театру, а вже через два роки й директором. Постановки, втілені Віктором Гиричем, неодноразово відзначались на професійних форумах. 

Сцени з вистави "Сон"
Сцени з вистави "Сон"
Коментарі

Відповісти

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA